У той момент, як я дізнався про зимовий трейловий забіг “Wild North Way”, він одразу зацікавив мене. Це один з небагатьох українських трейлів, що проводиться узимку, яким мені захотілося відкрити новий біговий сезон. Дистанція цього забігу невелика – усього 20 кілометрів, але це не зупинило мене. До того ж організатори бігового заходу зробили бігунам подарунок – за пару тижнів трасу було збільшено на 4 кілометрів. Завдяки цьому “Wild North Way” став ще цікавішим: у минулому році влітку на Трухановому острові я вже пробігав трасу довжиною 25 км, тому цей факт мене зовсім не засмутив. Крім того трейловий забіг “Wild North Way” входить до трейлової серії “Wild”, а заодно вирішив розпочати своє знайомство з цією біговою серією.
У моїй біговій практиці вже були зимові трейли, рік тому у грудні я брав участь у “Win Ternopil Trail”, де маршрут проходив по пересічній місцевості. Також за день до “Wild North Way” незаплановано взяв участь у невеличкому забігові “Winter Cross”, де пробіг 12 кілометрів. “Wild North Way” та “Winter Cross” відкрили мені непогану можливість випробувати власні сили, бо загалом за два дні вдалось подолати цілих 36 кілометри. І це був новий досвід для мене, завдяки чому зацікавленість зимовими забігами тільки зросла.
Тому вже у січні я відновив тренування, бо потрібно було повернути гарну форму після новорічних свят.
Реєстрація
Процес реєстрації для участі у “Wild North Way” був звичайним й відбувався на веб-сайті vseprobegi.org. Учасники мали змогу вибрати для себе одну з двох дистанцій – 12 та 24 кілометри. Видача стартових пакетів відбувалася за день до проведення забігу, а також за кілька годин до старту бігової події.
Дорога
Стартове містечко розмістили у Конча-Заспі біля Будинку Культури. Доїхати туди можна було на маршрутці у сторону Обухова зі станції метро “Вирлиця”. Вже о 9 годині я прибув на місце проведення забігу, але сам старт було заплановано, аж на 12 годину. Вільний час я витратив милуючись красою місцевого лісу.
Забіг
Учасники дистанцій на 12 та 24 кілометри стартували одночасно. Маршрут для основної дистанції в 24 кілометри складався з двох кіл по 12 кілометрів кожне. Серед особливостей основної дистанції трейла, що могло насторожити учасників – це те, що другу частину трейла учасники мали долати у зворотньому напрямкові.
Дали старт й усі бігуни рушили назустріч пригодам. Дуже добре мені далися перші 8 миль трейла – пробіг їх за 1 годину 28 хвилин. Напередодні під час трейлу “Salomon Wint Cross” для подолання такої самої дистанції мені знадобилося на 16 хвилин більше.
Що порадувало, так це маршрут, який проходив через ліс, а також кружляв навколишніми болотами та полями. У самій Конча-Заспі ділянка траси була асфальтованою. Завдяки мальовничій природі під час бігу можна було насолоджуватися красивими пейзажами, але на болоті довелося трошки помочити ноги. На трасі було встановлено дві станції гідрації на дистанції в 6 та 8 миль. На яких можна було втомувати спрагу та підкріпитись різними фруктами.
Все було б добре, якби після першого кола, не побіг зовсім не туди куди треба – вибіг на фінішну лінію для тих, хто біг дистанцію на 12 кілометрів. Швидко розібравшись, що до чого, повернувся на свій маршрут та побіг нове коло.
Друге коло зимового трейла мені далося вже набагато важче. Десь на 9 милі дала про себе знати втома після попереднього трейла. Бігти далі вже не хотілося, навіть красиві краєвиди не мотивували продовжувати шлях до фінішу. Ноги переставали слухатися, а в голові було одне бажання – скоріше усе це закінчити. Не поспішаючи та милуючись красою природи потрохи добіг до пункту гідрації, що чекав мене аж на 18 кілометрі шляху. Там я затримався десь хвилин на 15 – треба було відновити сили, у чому мені допомагали фрукти, печиво та вода. Це було найсмачніше частування після 18 кілометрів боліт та полів.
Здавалося, що останні кілометри добігав вже з останніх сил. Лінію фінішу, про яку я мріяв останні 5 кілометрів траси, я перетнув за 3 години 21 хвилину після старту. Там я пригостився чашкою гарячого запашного чаю.
Вже після фінішу мене переповнювало відчуття щастя, бо усього за два дні мені вдалося пробігти два трейли на 12 та 24 кілометрів. Це почуття ставало ще сильнішим від усвідомлення того, що найближчі декілька днів нікуди мені бігти не доведеться й можна буде добре відпочити.
Враження
Участь у зимовому трейлі “Wild North Way” принесла мені купу позитивних вражень та емоцій. Під час трейлу у мене була прекрасна змога насолоджуватися красою зимового лісу, пробігти засніженими болотами та полями. Та це ще не говорячи по справжнє випробовування власних сил на зимовій трейловій дистанції у 24 кілометрів по пересічній місцевості.
Booking.com
