Про що я говорю, коли говорю про біг

Анотація

Біг робить нас краще. Так вважає Харуки Муракамі, автор книги, який почав бігати лише в 33 роки. З тих пір він займається бігом 6 раз на тиждень і щороку приймає участь в одному з марафонів. Також Муракамі став письменником завдяки бігу. Книжка “Про що я говорю, коли говорю про біг” написана великим майстром, а отже в ній можна знайти оригінальні ідеї, які стануть в нагоді і допоможуть краще розібратись зі своєю мотивацією та своїм ставленням до цього виду спорту.

Якщо ви не бігаєте, то обов’язково почніть це робити. При цьому, не забудьте поставити собі мету: пробігти певну дистанцію. Наприклад, марафон в Греції, який так цікаво описує Муракамі, який він пробіг не під час офіційного старту. Поняття мети заставить вас вийти на вулицю, коли йде дощ, сніг або ви дуже змучились після роботи. Ця книга є справжньою біблією тих, хто любить біг. Вона справила великий вплив на цей вид спорту, набагато більше ніж будь-яка інша книга за останні десять років.

Біг – є індивідуальним видом спорту, в якому атлет має можливість побути з собою наодинці, на деякий час відключитися від всіх можливих засобів комунікації. Приймаючи участь в різних змаганнях у різних куточках світу ви зможете краще вивчити місця, в які вас приведе доля, зустріти однодумців і отримати нові відчуття, які не можна купити ні за які гроші. Через біг ви не просто відкриєте себе, а створите нового себе.

Враження від книги

Книга є автобіографією людини, яка до 33 років вела не зовсім здоровий спосіб життя. Автор палив, пив, працював у власному барі з вечора до самого ранку… Але коли розпочався його творчий письменницький шлях, він вирішив зав’язати із роботою в барі та взятись за своє життя, здоров’я і почав бігати.

На момент написання книги Муракамі пробіг вже 27 марафонів. Так як автор є не професійним спортсменом, а лише любителем, його персональний результат на марафоні – 3:27 не є якимось визначним, але, головне те, як він ставиться до самого бігу. Це заслуговує на повагу.

Найбільше враження на мене справила ідея автора – бігати хоча б один марафон на рік. Але – протягом всього життя.

Також дуже цікаво автор розповідає про свій досвід участі в ультрамарафоні. Він був дуже непростим і таким, який би не хотілося більше повторювати. Як на мене, це не просто цікава книга про біг. Вона мотивує і розкриває промарафонський підхід до самого життя. Планомірна, регулярна підготовка, пошук і подолання обмежень у собі, трансформація страждань у досвід – ось головні шляхи досягнення успіху.

Основні цитати:

Так уже влаштована школа. Найважливіша річ, яку ми там дізнаємося, полягає в тому, що все найважливіше ми дізнаємося не там.

… найчастіше самий важкий шлях виявляється і найкоротшим

… біг допомагає мені зрозуміти, наскільки все-таки я слабка і обмежена істота. Я сприймаю це на самому нижчому, фізіологічному рівні. А ще, чим більше я бігаю, тим я стаю витривалішими.

Втім, у всіх інших вид куди більш життєрадісний, ніж у мене. А може бути, мені це тільки здається.

Коли ти молодий і талановитий – це окриляє.

Народись я конем, був би швидше робочим, ніж скаковим.

… Чим більше я бігав, тим більше нового дізнавався про себе.

… Для мене набагато важливіше знати, що сьогодні я нехай не на багато, а все-таки перевершив себе вчорашнього …

Без вміння концентруватися ви нічого не доб’єтеся.

Якщо вже витрачати роки, так хоча б цікаво і повноцінно, маючи якусь мету, а не блукаючи в тумані. Потрібно досягти свого індивідуального межі, це метафора життя.

Я, як сільський коваль, мовчазний і роботящий.

Я всього лише частина природи, до того ж легко замінна

З віком ми вчимося – методом проб і помилок – отримувати бажане і позбавлятися від непотрібного.

Потрібно радіти тому, що є.

На помилках треба вчитися, отримувати від них уроки і застосовувати отриманий досвід на практиці.

Я біжу, отже, я існую.

Те, що вам важко, – це факт, від нього нікуди не дітися. А ось можете ви більше або не можете, вирішуєте тільки ви самі

Страждання – особистий вибір кожного.

Душевний біль – ось та ціна, яку ми платимо за свою незалежність.

Іноді фізичний біль допомагає засвоїти життєво важливі речі.

Причина мого провалу очевидна: я мало тренувався. І крім того, я мало тренувався. І ще – я мало тренувався. Це якщо так, коротко