Про що я говорю, коли говорю про біг

Про що я говорю, коли говорю про біг

  • Назва мовою оригіналу
    “What I Talk About When I Talk About Running”
  • Автор: Харукі Муракамі
  • Жанр:  автобіографія

Анотація

Біг робить нас краще. Наприклад, так стверджує Харуки Мураками, який почав бігати в 33 роки. З тих пір він бігає 6 раз в неділю і щороку приймає участь  в одному марафонові. Також Муракамі стверджує, що став письменником завдяки бігові. Книжка “Про що я говорю, коли говорю про біг” написана великим майстром, і це значить, що ви знайдете оригінальні ідеї, зможете краще розібратись зі своєю мотивацією та відношенням до бігу. 

Якщо ви не бігаєте, то обов’язково розпочніть. Не забудьте тільки, коли розпочнете бігати, обов’язково здайтесь метою: пробігти певну дистанцію на певному старті. Наприклад, марафон в Греції, який так цікаво описує Муракамі. Правда, він пробіг його не під час офіційного старту.  Поняття мети заставить Вас вийти на вулицю, коли йде дощ, сніг або ви дуже устали після роботи. Ця книга справила на масовий біг великий вплив, набагато більше чим люба інша книга за остані десять років.

Біг – це індивідуальний спорт. Він дозволяє на час відключитися від всіх можливих засобів комунікації і побути наодинці з собою. У поїздках ви зможете краще вивчити місця, в які вас приведе доля, зустріти однодумців і отримати нові відчуття, які не можна купити ні за які гроші. Через біг ви відкриєте, ні, створите нового себе.

Враження від книги

Дана книжка являє собою автобіографічну історію людини, яка до 33 років вела не зовсім здоровий спосіб життя. Автор книги палив, пив, працював у власному барі до ранку… Але коли розпочався його творчий письменницький шлях, він вирішив зав’язати із роботою в барі та взятись за своє життя,  здоров’я та розпочав бігати. 

Коли автор писав книгу, він вже пробіг 27 марафонів. Так як автор є любителем бігу і його персональний результат на марафоні – 3:27 та не є  якимось визначними, але, те, як Муракамі ставиться до бігу  заслуговує на повагу. 

Найбільше мене вразила ідея під час читання книги – бігати один марафон на рік. Але – протягом всього життя. 

Також мені сподобалось, як автор описує свій досвід участі в ультрамарафоні. Непростий досвід, який, як він пише, йому не хотілося б повторювати. 

Як на мене, це не просто цікава книга про біг. Це книга промарафонський підхід до життя. Планомірна, регулярна підготовка, пошук і подолання обмежень у собі, трансформація страждань – у досвід.

 

Цитати з книги

Так уже влаштована школа. Найважливіша річ, яку ми там дізнаємося, полягає в тому, що все найважливіше ми дізнаємося не там.

… найчастіше самий важкий шлях виявляється і найкоротшим

… біг допомагає мені зрозуміти, наскільки все-таки я слабка і обмежена істота. Я сприймаю це на самому нижчому, фізіологічному рівні. А ще, чим більше я бігаю, тим я стаю витривалішими.

Втім, у всіх інших вид куди більш життєрадісний, ніж у мене. А може бути, мені це тільки здається.

Коли ти молодий і талановитий – це окриляє.

Я вже давно не молодий. У моєму віці за все треба платити повну ціну.

Народись я конем, був би швидше робочим, ніж скаковим.

… Чим більше я бігав, тим більше нового дізнавався про себе.

… Для мене набагато важливіше знати, що сьогодні я нехай не на багато, а все-таки перевершив себе вчорашнього …

Без вміння концентруватися ви нічого не доб’єтеся.

Якщо вже витрачати роки, так хоча б цікаво і повноцінно, маючи якусь мету, а не блукаючи в тумані. Потрібно досягти свого індивідуального межі, це метафора життя.

Я, як сільський коваль, мовчазний і роботящий.

Я всього лише частина природи, до того ж легко замінна

З віком ми вчимося – методом проб і помилок – отримувати бажане і позбавлятися від непотрібного.

Потрібно радіти тому, що є.

На помилках треба вчитися, отримувати від них уроки і застосовувати отриманий досвід на практиці.

Коли бігаєш щодня, починаєш набагато краще чути свій внутрішній голос.

Уміння зосереджуватися навіть може частково компенсувати недосконалість таланту або його брак.

Причина мого провалу очевидна: я мало тренувався. І крім того, я мало тренувався. І ще – я мало тренувався. Це якщо так, коротко

Іноді фізичний біль допомагає засвоїти життєво важливі речі.

Немов меч, самотність захищає вас, але в той же час непомітно ранить зсередини.

Душевний біль – ось та ціна, яку ми платимо за свою незалежність.

Страждання – особистий вибір кожного.

Я належу до типу людей, які люблять і цінують усамітнення. Я люблю бути один. Або вірніше так: бути одному мені зовсім неважко.

Я біжу, отже, я існую.

Те, що вам важко, – це факт, від нього нікуди не дітися. А ось можете ви більше або не можете, вирішуєте тільки ви самі

Світ, як і раніше, потребує якомусь абсолютного лиходія, на якого можна показати пальцем і сказати: «Це ти, ти у всьому винен!»

Я терпіти не міг, коли мене змушували робити щось, чого я не хочу, та ще тоді, коли я не хочу цього робити.

Будь-яким спільним занять я вважав за краще читання в тиші або занурення в музику – і ніколи не нудьгував

Чомусь життя влаштоване так, що з роками справ тільки додається.