В середині осені на мене чекали дуже цікаві трейлові забіги. Участь у трейловому забігові “Irdyn Trail Run” запланував взяти, ще минулого року, тому треба було знайти ще один якийсь подібний трейл йому до пари. Мій вибір пав на новачка серед українських трейлових забігів під назвою “Village Trail”.
Цей новий трейл було анонсовано усього за кілька тижнів до безпосередньої дати проведення. Попри те, що цей трейл проводився за шість днів після “Irdyn Trail Run“, обійти стороною такий біговий захід я просто не міг. Цікавим для мене цей трейл став своїм маршрутом та дистанцією у 27 кілометрів, а також тим, що це перший забіг такого формату, що проводиться у місті Біла Церква.
Реєстрація
В українському трейловому календарі “Village Trail” з’явився досить неочікувано, тому зареєструватися на участь у ньому можна було лише через Google Form. Тут потрібно було заповнити форму й відправити її організаторам заходу. Після цього на електронну пошту надсилалася відповідь, у якій були вказані реквізити для оплати стартового внеску. Стартовий номер учаснику присвоювали після підтвердження оплати.
Дорога до Білої Церкви
Я вирішив, що буду добиратися до стартового містечка безпосередньо у день проведення трейла “Village Trail”. До Білої Церкви мені їхати зовсім недовго, крім того старт забігу було призначено на 11:00 – я прекрасно встигав доїхати, ще й залишався час на прогулянку Білою Церквою дорогою до стартового містечка та підготовку до трейла.
До Білої Церкви я завітав вперше. Місто виявилося дуже чистим та красивим. Гарне враження на мене справила дорожня смуга, що спеціально виділена для громадського транспорту. На мій превеликий подив на цю смугу звичайні автомобілі не заїжджали. Невже і в Україні є такі міста, де громадський транспорт може вільно їздити по власній смузі, яку недобросовісні водії не перетворюють на парковку?
Але не обійшлося й без розчарувань. Ідучи до місця призначення, я натрапив на незвичайний міст, що знаходиться на проспекті Князя Володимира. Для автомобілістів цей міст був чудовий – новісеньке рівне покриття без найменших вибоїн чи горбиків. Але для пішоходів та велосипедистів там був просто жах. Колись там, мабуть, теж був рівний тротуар, але зараз те що від нього залишилося важко так назвати.
Пішохідна зона повністю розбита, на ній зустрічаються ями, у які неуважна людина може провалитися униз. Я дуже сумніваюся що по ньому ходити безпечно, але міські чиновники, мабуть, мою думку не поділяють, бо цей тротуар залишається відкритим для пішоходів. Тут навіть не встановлені хоч якісь застережливі знаки! Я не розумію, як так можна ремонтувати міст, що одна його частина для транспорту чудова, а для людей – жахлива. Напевно ж логічніше відремонтувати одразу увесь міст. Хоча про що я говорю, коли одразу виконуєш ремонт усього об’єкту, раздербанити кошти вдасться один раз, а так можна й кілька разів. Для них це, напевно, зручніше, а страждають жителі міста.
Організатори встановили стартове містечко у лісі, тому щоб достатися до нього в мене було два шляхи: піти полями чи через міські вулички. Я, звісно ж, вирішив йти через поля, щоб подивитися на річку Рось та насолодитися красою місцевої природи.
Біг
Діставшись до призначеного місця, я отримав свій стартовий пакет й очікував початку трейлового забігу. Попри те, що це був дебютний старт трейла “Village Trail”, взяти участь у біговому заході вирішили 150 осіб. Для учасників була доступна лише одна дистанція на 27 кілометрів. Маршрут забігу складався з одного кола. Старт трейла було дано рівно об 11:00.
Природні ландшафти надихали на те, що забіг стане дуже цікавим. Перша частина маршруту пролягала лісовими стежками та дорожкою, що йшла уздовж залізничної колії. Далі вона проходила селищами Клочки та Томилівка.
Трейл “Village Trail” проводився усього за шість днів після іншого мого забігу “Irdyn Trail Run”. Мої ноги не встигли повністю відновитися після бігу по болотах і я добре розумів, що у будь-який момент мої коліна можуть наполегливо зажадати відпочинку. Інтригою лише залишалось те, на якому з кілометрів трейлу у Білій Церкві вони почнуть нагадувати про себе.
Після старту я став придивлятися до бігунів, щоб знайти тих, які дотримуються такого ж темпу, що і я. Так мені було б легше довгий час не збиватися з комфортної швидкості бігу. Відшукав я їх швидко: я примкнув до двох молодиків десь на другій милі, після чого тримався їх до першого підйому, що чекав бігунів на середині маршруту. На вершині гори Солов’юха, вирішив ненадовго зупинитися, щоб пофотографувати навколишні пейзажі.
На шляху маршруту трейла зустрічалося багато підйомів, але лише два з них виявилися цікавими. Перший підйом зустрів нас десь на восьмій милі – набір висоти на гору Солов’юха був 203 метри. За ним на бігунів чекав контрольний пункт з водою та частуванням. Довго залишатися там я не став, й випивши трохи води продовжив свій шлях до фінішу. Перша половина “Village Trail” була мною подолана за 70 хвилин.
Наступні 8 миль забігу були вже не такими цікавими, як перша частина маршруту. Десь на 10 милі бігунів чекав другий підйом з набором висоти 183 метри. За цим підйомом учасників очікував крутий спуск донизу. Тут навіть натягнули мотузку, щоб спуск був більш безпечним. Далі чекала ще одна цікава локація – Дамба. Після неї маршрут пролягав через лісосмугу та поля, прямуючи до фінішного майданчика.
Як я і думав, коліна під час бігу нагадали про себе – відбулося це десь на 13-й милі. 13 миль я пробіг за 130 хвилин. Тому знущатися з колін більше не став й останні 4 милі неспішно біг до фінішу.
Враження
Трейл “Village Trail” влаштовувався вперше, та незважаючи на це організація була дуже гарною. В мене залишилися приємні враження не тільки від самого трейлу, а й від краси навколишньої природи. Організатори добре проклали маршрут, що проходив через навколишні ферми, селища, ліса та поля. На території сіл навіть траплялися асфальтовані ділянки траси.
Траса була добре промаркована, а робота волонтерів на високому рівні. Що мене здивувало, так це те, що бігунів постійно супроводжували велосипедисти, які вказували вірний напрямок на проблемних поворотах.
Примітка:
Єдине, що мені не сподобалося, це асфальтована ділянка маршруту між 9 та 10 милями. Тут траплялися “лосі”, які попри те, що по узбіччю біжить колона людей, вважали що буде дуже доброю ідеєю на повній швидкості проноситися повз них. Як я вважаю, то були ті, що завжди кудись запізнюються. Але й були такі водії, що старалися скинути швидкість, як бачили бігунів, та перелаштуватися в іншу смугу.
Booking.com
