У 2019 році в мене була дуже насичена бігова осінь, що порадувала низкою трейлових забігів, які проводилися у Білій Церкві, Ірдині та у Житомирі, де трейловий забіг “Житомирські вертикалі” замикав насичений сезон. Трейл “Житомирські вертикалі” уперше стартував тільки у 2018 році – тоді й став до нього приглядатися, але участь взяв лише цього року. Тоді я обрав для себе “Win Trail Ternopil”, а житомирський трейл відклав на майбутнє.
Коли у 2019 році прийшов час планувати біговий трейловий календар, переді мною знов став непростий вибір – пробігти таки “Житомирські вертикалі”, чи взяти участь у карпатському трейлі “По краю зими”. Все ж таки я обрав житомирський трейл, бо мені було набагато легше дістатись до міста з Києва. Крім того я прочитав багато схвальних відгуків про цей трейл від тогорічних учасників. Ще дуже хотілося побувати у Житомирі й прогулятися вуличками цього міста, бо я дуже часто був у ньому проїздом, але ніколи не знайомився з містом ближче.
Реєстрація
Зареєструватися на трейловий забіг “Житомирські вертикалі” треба було на веб-сайті bikeportal.com.ua. Під час оформлення заявки можна було обрати оптимальну дистанцію для себе на 6 або 21 кілометрів. Для себе обрав дистанцію у 21 кілометри, яка мала набір висоти у 1000 метрів. Після сплатити стартового внеску я став офіційно учасником трейлового забігу.
Біг
Їхати до Житомира самому мені не дуже хотілося, тому я подумав, чому б не переглянути списки учасників трейла “Житомирських вертикалей” – раптом знайду там знайомі імена. І я не прогадав – у списку я побачив ім’я старого друга по бігу Артема Вергуна, що теж буде брати участь у трейлі. Я відразу списався з ним та домовився про спільну подорож до Житомира. Востаннє я перетинався з ним у березні, коли ми бігли “Харківський півмарафон”. Я знав, що влітку він пробіг “Tour de Tirol”, й мені кортіло скоріше дізнатися про цю бігову подію з перших рук.
Старт трейлового забігу “Житомирські вертикалі” було призначено на суботу об 11:00. З Артемом ми зустрілися біля станції метро “Житомирська” о 7:00 й вирушили до Житомира. По прибуттю ми одразу вирушили прямо до стартового містечка. Кожної хвилини стартове містечко ставало все більш шумним та многолюдним, бо прибувало все більше нових учасників. Учасники готувалися до старту та спілкувалися один з одним, організатори видавали стартові номери, а в цей же час волонтери робили для бігунів плов, що буде очікувати їх після перетину фінішної лінії.
Трейловий забіг “Житомирські вертикалі” мав маршрут з двох кіл по 10,5 кілометрів кожне. Траса переважно проходила навколишніми польовими доріжками, лісовими стежками та вздовж берегу річки Тетерів.
Перед стартом організатори провели вступний брифінг, в ході якого розповіли бігунам основні моменти забігу: особливості розмітки маршруту та призначення табличок, що отримав кожен з учасників трейла у стартовому пакеті.
Після цього дали старт й у цей момент трейл “Житомирські вертикалі” став показувати бігунам усю красу свого маршруту, що вражав навколишньою мальовничою природою.
Маршрут промаркували дуже добре. Хоча для мене це було зроблено трохи незвично, бо маркування було виконане спеціальними прапорцями й стікерами. Але саме це робило біг більш драйвовим та цікавим, бо збитися з маршруту було дуже легко, що не давало шансу розслабитися. Треба було постійно залишатися уважним та сконцентрованим на розмітці, щоб не загубитися та знайти усі пункти, де потрібно було поставити помітку.
Трейл став набагато цікавішим завдяки родзинці, що приготували організатори для учасників перед початком забігу. На усьому маршруті трейлу були встановлені такі собі точки, які повинні були знайти бігуни, щоб поставити відмітку на своїх табличках, що видавалися разом зі стартовими пакетами. Загалом таких контрольних точок було 18 – на деяких з них відмітки бігунам ставили судді, а на деяких треба було відмітитися самостійно.
Через це я вирішив триматися якоїсь групи бігунів, щоб легше було орієнтуватися на маршруті, а також знаходити точки, де треба відмічатися. Але все ж можна було легко заблукати, що й сталося зі мною десь після 2 милі забігу. Я пропустив поворот й побіг за групою учасників. Добре хоч повертатися до контрольного пункту було недалеко. Після першої такої помилки я став більш пильно звертати увагу на розмітку маршруту. Шлях трейлу супроводжувався дуже мальовничими пейзажами, завдяки яким можна було трохи відволіктися від численних підйомів та спусків, що супроводжували учасників на маршруті
Перше коло трейла “Житомирські вертикалі” мені вдалося подолати легко, незважаючи на невеличку неприємність на початку. Перші 6 миль пробіг за 81 хвилину
Вздовж маршруту було встановлено два пункти гідрації – перший на позначці в 10.5 кілометри, а другий на 21 кілометрі. Діставшись першого пункту, я трішки втамував спрагу колою й побіг далі.
Майже одразу після пункту гідрації на мене чекали нові пригоди – я спустився з чергового пагорба й пропустив один з поворотів. Без веселощів тут не обійшлося, бо я знайшов болото та ще й побігав по ньому. Після цього прийшлося вертатися до пункту гідрації, щоб знайти потрібний поворот. З другої спробі я все ж таки знайшов вірний шлях й продовжив бігти до фінішу.
Після того, як я намагався прокласти свій власний маршрут та бігав болотом, поспішати вже не було сенсу. Ліміт подолання маршруту ще не закінчився, тому я повільно біг, насолоджуючись навколишніми краєвидами.
Досягнути фінішньої лінії вдалось за 3 години 34 хвилини після старту. Після фінішу на всіх бігунів чекав смачний плов, який після цих вражаючих вертикалей здавався ще більш смачнючим.
Враження
Для мене трейл “Житомирські вертикалі” став доволі цікавим трейловим забігом, що був гарно організований. Тут було багато волонтерів, а ще й професійний фотограф та кухар, що порадував усіх пловом. Не дивлячись на те, що маршрут півмарафону складався з двох кіл, чудові краєвиди зробили його доволі цікавим та захоплюючим. На шляху “Житомирських вертикалей” зустрічається велика кількість великих та малих спусків й підйомів, що не дають бігунам змоги розслабитися.
Маршрут трейла був гарно розмічений, але не стрічками як я звик, а стікерами. Через це в мене інколи траплялися труднощі у пошуку вірного напрямку, але це також робило забіг більш цікавим. Ще сподобався формат стартових номерів, що були надруковані на тканині. Для трейлового забігу це саме те, що треба, бо такий номерок не пошкодиться водою. Оригінальною особливістю стали відмітки – в кожного учасника був власний QR-код, який сканували судді на контрольних точках.
Booking.com
