У пошуках древлян  - "Житомирські вертикалі"

У пошуках древлян - "Житомирські вертикалі"

Осінь 2019 року вийшла досить насиченою трейловими забігами в Ірдині, Білій Церкві, а замикав усе це трейловий півмарафон в Житомирі – “Житомирські вертикалі”. До трейла “Житомирські вертикалі” почав приглядатись ще з минулого року, коли він стартував уперше. Але 2018 року вибрав для відвідин “Win Trail Ternopil”, а “Житомирські вертикалі” відклав на майбутнє.

Черга бігти “Житомирські вертикалі” прийшла у 2019 році але трейловий календар знову пропонував цікавий вибір “Житомирські вертикалі” чи трейл в Карпатах “По краю зими”. Вибір впав на Житомир в основному через те, що з Києва до Житомира легше дістатись, плюс мав досить непогані відгуки від учасників з минулорічного старту. Та й саме місто хотілось відвідати та трішки
прогулятись його вуличками так як багато разів його відвідував проїздом але жодного разу по ньому так і не вдалось по ньому прогулятись.

Реєстрація

Реєстрація на “Житомирські вертикалі” відбувалась на сайті bikeportal.com.ua, де учасники могли вибрати одну з двох дистанцій 21 км або 6 км.. Після чого сплатити стартовий внесок та стати учасником забігу. Для себе звісно обрав дистанцію у 21 кілометр та з набором висоти у 1000 метрів.

Біг

Так як самому їхати на старт “Житомирських вертикалей” не дуже хотілось, тому вирішив переглянути список його учасників в надії побачити знайомі прізвища. І це було недаремно так як побачив, що
Артем Вергун також буде бігти їх, тому одразу вирішив з ним списатись та домовитись про поїздку. До того ж останній раз з ним перепікався під час “Харківського півмарафону” у березні, а літом він бігав “Tour de Tirol” і мені хотілось більше дізнатись про цю подію не з інтернету, а так би мовити від людини, яка приймала у ній участь.

Старт “Житомирських вертикалей” відбувався в суботу о 11 годині дня, тому наша дорога до Житомира розпочалась о 7 годині суботнього ранку від метро “Житомирської”, де ми зустрілись. Прибувши до міста ми відразу відправились у напрямку стартового містечка трейла. Стартове містечко з кожною хвилиною, яка наближала старт забігу, робилось більш гомінким та наповнювалось учасниками. Поки організатори видавали стартові номери, роздавали останні вказівки волонтерам та готували смачний плов для фінішерів, учасники спілкувались між собою та готувались до старту
“Житомирських вертикалей”.

Маршрут трейла “Житомирські вертикалі” складається з двох петель по 10.5 км. кожна, які в основному проходили лісовими стежками лісу на берегу річки Тетерів та навколишніми польовими дорогами.

Після вступного брифінгу де організатори розповіли учасникам про особливості розмітки маршруту трейла та призначення досить цікавих табличок, що отримали учасники разом зі стартовим номером відбувся старт трейла.

Після жвавого старта трейла “Житомирські вертикалі” почав відкривати мальовничу природу свого маршруту учасникам.
Маршрут був досить таки добре маркований хоча і був зроблений у незвичний для мене спосіб стікерами та прапорцями, але це додавало бігові більшого драйву, та задоволення так, як можна було легше
збитись з маршруту і це не давало змоги розслабитись та постійно заставляло тебе бути сконцентрованим у пошуках розмітки та пунктів, що б відмітитись.

Цікаву родзинку трейлу додавала невеличка деталь, яку організували організатори на дистанції. Уся дистанція мала так би мовити точки на яких учасники мали поставити відмітку у свої таблички у усього таких точок було – 18 штук. На деяких потрібно було відмічатись самому, а на деяких відмічали суді.

Тому для себе вирішив, що потрібно триматись якоїсь групи учасників. По перше це б дозволило б легше орієнтуватись на маршруті та швидше знаходити точки на яких потрібно поставити позначку у свою табличку. Але тут було і своє маленьке, але, можна легше загубитись. Що і сталось після 2 милі, коли проморгав поворот і побіг за групою, але радувало одне, що до контрольного пункту було не досить таки далеко повертатись. Тому після першого блукання на маршруті почав більш пильніше виглядати розмітку дистанції. Так як маршрут проходив досить таки мальовничою територією це відволікало від постійних підйомів та спусків, а їх на маршруті було досить таки багато.

Першу петлю вдалось подолати досить таки комфортно, хоча і на початку мене і спіткала маленька неприємність, але перші 6 миль пробіглись за 1 годину 21 хвилину.

Діставшись до пункта гідрації, а їх було на трасі два: перший на 10.5 кілометрах інший на 21 кілометрі, розташовувались вони на місці старту. На якому трішки випивши коли побіг далі у напрямку пригод.

Пригоди себе довго чекати не заставили та розпочались майже одразу після пункту гідрації, коли спустився з чергового пагорба та пробіг поворот. Тут був і свій позитив, мені вдалось знайти болото та по ньому побігати. Після чого прийшлось знову вибігати до пункту гідрації та робити нову спробу знайти потрібний поворот. Друга ж спроба пошуку повороту пройшло вдало і біг продовжився у напрямку фінішу.

Після спроби прокладення свого маршруту та милування місцевим болотом, поспішати не було кудись, тому вирішив більше помилуватись навколишніми краєвидами, так, як ліміт подолання маршруту дозволяв це зробити.

А фініш же особливо не забарився і через 3 години 34 хвилини мені все-таки його вдалось пересікти. Після чого мене чекав досить таки смачний плов, а після таких вертикалей він був дуже смачним.

Враження

“Житомирські вертикалі” виявився досить цікавим трейловим півмарафоном з гарною організацією, чудовими волонтерами, фотографами та поваром. Хоча маршрут і складається з двох кругів, але проходить у дуже мальовничій місцевості, що робить
його, як на мене досить цікавим. Трейл “Житомирські вертикалі” має маленькі спуски і підйоми але їх досить велика кількість і на другому колі вони не так легко їх здолати.

Розмітка маршруту була досить гарно зроблена у вигляді стікерів, а не стрічок. Хоча для мене такий спосіб був і у новизну тому інколи додавало складнощів в пошуку маршруту особливо на поворотах. Дуже сподобався варіант зі стартовими номерами – вони були
надруковані на тканині, а не на папері, що для трейла, як на мене те що треба, так, як його важко пошкодити водою. Ще цікавою особливістю було те, що кожен учасник мав свій QR-код, який суді сканували на контрольних пунктах.