Наше життя насичене калейдоскопом цікавих вражень та подій. Однак, на жаль, не все те, що ми плануємо, може бути втілено у життя. Такі невдачі не змушують опускати руки, а навпаки, стають поштовхом знайти щось краще, що зможе стати більш вдалою заміною нездійсненим планам. Таке трапилося й зі мною – я планував взяти участь у одній події, але доля розпорядилася замість мене так, що довелося шукати щось інше на заміну. Все, що не робиться, все на краще – тому я зовсім не засмучувався через такі вимушені зміни.
У червні я повернувся до Києва і за традицією почав шукати цікаві бігові події, що будуть відбуватися в Україні найближчим часом. Увагу одразу привернув півмарафон “Ternopil Half Marathon“, що проводиться (не здогадаєтесь) у місті Тернопіль. Зацікавив цей півмарафон мене тим, що його траса пролягає недалеко від центра міста берегом мальовничого озера.
Після участі у забігу “Leiden Marathon” я відпочив кілька днів, та повернувся до активних тренувань у найулюбленішому парку «Перемога». Від звичайного провінційного марафону я не очікував нічого грандіозного: коли обирав біговий захід, здалося, що це буде просто звичайний шосейний забіг. Та наше життя переповнене непередбачуваними подіями, з якими обов’язково з’являються якісь «але», що нерідко дивують та дарують ще більш вражаючі емоції. Півмарафон у Тернополі став саме такою подією для мене.
В суботу о 14:34 з центрального вокзалу у Києві я вирушив до місця призначення. Дорога поїздом виявилася легкою, а ще мені пощастило зустріти декілька бігунів, що також їхали брати участь у півмарафоні “Ternopil Half Marathon” та потеревенькати з ними про улюблене хобі. Час, що залишився, я присвятив відпочинку та сну.
Житло у Тернополі вирішив не шукати, бо у цьому не було потреби. Потяг прибував приблизно о десятій вечора, а вирушати за номерком треба було все о сьомій ранку. Тому я залишився коротати ніч у зоні відпочинку на вокзалі, та вирішив вбити час поринувши у цікаву книжку. Час пролетів швидко, бо такої захоплюючої книги я вже давно не читав – то був роман української письменниці Лори Підгорної під назвою «Омбре. Над темрявою та світлом» – її стиль нагадав мені чудові романи Дена Брауна.
Як настав ранок, я вирушив отримувати свій номер учасника півмарафону “Ternopil Half Marathon” до міської Театральної площі. Разом із номерком роздавали рюкзак, агітаційними брошурами та, несподівано, макаронами. Чому саме макарони спитаєте ви? Насправді я і сам не зрозумів це, бо такий подарунок чекав мене у наборі марафонця вперше. Далі було переодягання у спортивну форму та підготовка до старту півмарафона.
Останні інструкції та побажання для учасників пролунали о дев’ятій ранку й усі пішли на стартовий майданчик траси, довжина якої складала 21 кілометр. Пострілом було дано старт й бігуни вирушили долати марафон.
Траса півмарафона пролягала навколо Тернопільського ставку – треба було пробігли два кола цим шляхом. На початку траси був спуск, що з одного боку – плюс, а з іншого – мінус, бо перед фінішем треба було бігти угору на невеликий горбик. Далі траса пролягала берегом ставка – саме тут й почалися ті самі «але», про які я говорив у самому початку.
Усі бігли по рівнинній дорозі біля берегу ставка, потім повернули направо, де нас чекав не самий приємний сюрприз – підйом вгору сходами. Пробігаючи перший круг, піднятися сходами було неважко, а осі про друге коло таке сказати вже не можна. Наступним «але» виявилося те, що траса також пролягала лісом, де дорога була далеко не рівною та «порадувала» чималою кількістю спусків й підйомів. Після пробіжки лісом, бігуни прокладали сій шлях набережною ставка. На усьому шляху траси півмарафону “Ternopil Half Marathon” було розміщено 6 станцій деградації – на 3, 7, 9, 12, 16 та 18 кілометрах. Фінішний та стартовий майданчик були об’єднані.
Організація заходу та робота волонтерів були на вищому рівні. Як на мене, саме така траса буде ідеальною для підготовки до марафону у горах, бо під час її проходження відчуваються усі «принади» бездоріжжя. Незважаючи на те, що на шляху півмарафону зустрічалися приватні сектори та житлові квартали, учасників півмарафону “Ternopil Half Marathon” ніхто не підтримував. Це мене дуже засмутило, бо приймаючи участь у подібних забігах в інших країнах, підтримка мешканців була просто шаленою та дуже мотивувала продовжувати бігти. У Тернополі зустрічалися лише поодинокі глядачі. Я дуже сподіваюся, що це виправиться та мешканці міста почнуть активно підтримувати марафонців у наступні роки.
Не міг не відмітити ще одну річ – на трасі було небагато бігунів, завдяки чому можна було набрати високу швидкість. Це дуже помічалося особливо на першому колі забігу. На другому колі учасники почали розтягуватися – часом я навіть не помічав когось спереду та позаду себе. Це мотивувало мене розвивати швидкість, бо бігти самому якось нецікаво. Гадаю з ростом популярності цього півмарафону у Тернополі учасників стане більше й забіг стане більш жвавим.
Загалом враження про “Ternopil Half Marathon” в мене залишилися позитивні – це стосується і організації заходу, і самої траси. Четвертий півмарафон у якому я прийняв участь став щасливим, бо це перший раз, коли мені вдалося подолати увесь шлях менш ніж за дві години. Саме це зробило “Ternopil Half Marathon” особливим для мене.
Booking.com
