Після єгипетського пригод і повернення в Україну на мене очікувала не менш цікавий трейловий забіг під назвою “Шкарівські гірки”. Він був запланований на неділю, тож відпочивати після марафону у Каїрі мені довелося в аеропорту Стамбула. Трейловий забіг “Шкарівські гірки” став для мене третіми за рахунком змаганнями, що проходили в околицях містечка Біла Церква.
Як відомо, в минулому році я не зміг потрапити на весняний варіант “Village Trail“, адже якраз розпочинав своє знайомство з єгипетськими півмарафонами. Тому цього року нетерпляче очікував анонсу весняного “Village Trail”, організатори якого підготували усім учасникам чудовий сюрприз. А саме провели його ребрендінг, замінивши назву на “Шкарівські гірки” та розробили досить цікавий маршрут для бігу.
Реєстрація
Щоб зареєструватися у трейловому забігу “Шкарівські гірки” кожен спортсмен повинен був заповнити спеціальну google-форму та сплатити стартовий внесок у розмірі 450 грн.. Далі по прибуттю на змагання він мав отримати власний стартовий пакет із номером та фірмовою футболкою.
Маршрут трейлового забігу “Шкарівські гірки” складався з одного кола довжиною 24 кілометри. Він проходив в основному територією навколишніх засніжених полів та лісопосадок. Організатори передбачили дві станції харчування, які розміщувалися на відмітках у 15 та 17 кілометрів відповідно. Тут учасники могли трішки відпочити та відновити свої сили.
Біг
Тож, недільного ранку на мене знову очікувала чергова бігова подорож, хоча й не така тривала, як попередня, але вона обіцяла бути доволі цікавою. Тому прокинувшись зранку і зібравши майже усю потрібну для трейлового забігу екіпіровку, я відправився в напрямку метро Теремки, де на учасників цього трейлу очікував трансфер. Він мав доставити усіх охочих побігати по снігу до стартового містечка. Останнє розміщувалось на території центру відпочинку “Шкарівські Вари”, де учасники могли отримати свої стартові пакети, переодягнутись та здати речі в камеру схову. Старт гонки “Шкарівські гірки” відбувся об 11 годині, а перед цим організатори провели невеликий брифінг.
Що ж стосується мене, то мої недільні бігові пригоди я б описав таким виразом: “З вогню, да в полум’я”, а точніше з “З сонця, да в сніги”. Тож, коли пролунав стартовий сигнал, я розпочав чергову свою бігову пригоду. Кудись особливо поспішати в мене не було бажання, я вирішив долати дистанцію в доволі повільному темпі. Навіть, коли хотілось бігти швидше, то мої ноги відмовлялися слухатись, нагадуючи тим самим про “Cairo Marathon”. Перші 7 миль трейлу мені вдалося подолати за 1 годину та 24 хвилини.
Друга половина дистанції трейлового забігу “Шкарівські гірки”, а саме 8 миль, підкорилася мені приблизно за 2 години 10 хвилин. Звісно, який же трейл без невеликих блукань. Незважаючи на гарну розмітку маршруту, все-таки знайшлись “добрі” помічники, які допомогли усім учасникам трейла, знявши розмітку в одному місці, напевно, щоб додати гостроти відчуттів спортсменам.
Після трьох з половиною годин бігових пригод по засніженим полям, лісам та вулицям Шкарівки, я повністю виснажений, але з купою позитивних емоцій і вражень, нарешті фінішував. Таким чином, і закінчилося моє знайомство із трейловим забігом “Шкарівські гірки” та в цілому трейлами Білої Церкви.
Враження
Зимовий трейловий забіг “Шкарівські гірки” став гарним доповненням до колекції трейлових змагань “Тропа над Россю” та “Village Trail”, що проходили теж у Білій Церкві. Вони мали досить гарну організацію, якісну розмітку маршрута (не рахуючи повороту, де вона була зняти “добрими” помічниками). Гонка проходила в основному по засніженій території навколишніх полів, лісочків та частково територією села Шкарівка. Звісно ж, варто згадати величезну кількість підйомів та спусків, які зустрічались на маршруті, і з яких відкривались чудові краєвиди на навколишні території.
