Будь-який шлях здатен принести особливі зміни у життя того, хто крокує ним.
Якось мені довелося помандрувати з Антверпена (Бельгія) до міста Зелена Гура (Польща). Напевно, хтось з вас обрав би якомога легший шлях – спочатку доїхати автобусом до столиці Німеччини — Берліну, а потім пересісти на рейс до Польщі. Але шукати легкі шляхи – то, мабуть, не для мене. Мене добре зрозуміють прихильники бігу, бо що я насамперед зробив? Вірно – з’ясував чи не проводиться на шляху моєї подорожі якийсь цікавий забіг.
Витративши декілька хвилин на пошуки інформації у Google, я знайшов саме те, що мені було потрібно – марафон “Leiden Marathon“. Ви запитаєте, чому саме цей забіг припав мені до душі? Відповідь дуже проста – це була вдала нагода побачитися з моїм старим другом ще з часів навчання в університеті – він саме проживає усього у 30 хвилинах від міста Лейден, де проводиться забіг. Я вирішив не впускати такий вдалий шанс та поєднати ці дві приємні справи.
Так як тоді, ще не бігав повний марафон, тому вирішив зареєструватися не на основну дистанцію, а на дистанцію-супутник – півмарафон – це коштувало мені 60 € (приблизно 1600 грн.). У цю вартість входило плата за участь у забігові, фірмова футболка та медаль фінішера. Щоб добратися до Лейдена мені потрібно було насамперед доїхати до Роттердама, де пересісти на потяг, що їхав до місця призначення.
Щорічний марафон «Leiden Marathon» було засновано у 1991 році Клубом лідерів
дорожнього руху міста Лейден. Свій досвід у забігах на довгі дистанції перші члени
клубу отримали на марафоні у Нью-Йорку. Високий рівень організації та
приголомшлива атмосфера настільки вразили їх, що Клубом було вирішено
організувати власний забіг, взявши за приклад саме нью-йоркський марафон. Щороку ця подія стає усе більш масштабною та цікавою, що приваблює багатьох учасників із різних країн світу.
З ранку 26 травня я вирушив забрати свій стартовий пакет учасника марафону. Отримати його треба було у районі міста під назвою “Pieterskerkhof” у старій церкві. У стартовому пакеті знаходився стартовий номерок, футболку старту та невеличкий рюкзак. Після цього я вирушив на прогулянку містом щоб пізніше зустрітися зі своїм другом.
Забіг проводився у неділю. Тому прокинувся я досить рано о 7 ранку, випив чашку підбадьорливої кави та й попрямував до вокзалу, де сів на електричку до Лейдена. Проїхавши вже майже половину шляху, мені здалося, що на електричці їдуть тільки одні учасники марафону. Саме через те, що учасників марафону зійшло на станції дуже багато, мені було неважко дійти до місця старту – усі прямували саме туди.
Переодягнувшись та здавши речі до камери схову. Після цього прийшов час займати місце на стартовій лінії. Траса марафону частково пролягала вулицями міста Лейден, а інколи й завертала до його околиць. Спуски та підйоми траплялися не дуже часто – в основному траса була рівнинна.
Забіг виявився не настільки складним, як я думав спочатку, так як термометр показував 24 градуси. Але добре продемонстрував себе рівень організації марафону. Станції деградації були розміщені приблизно через кожні 5 кілометри маршруту. Ще одним доречним плюсом було те, що на протязі усієї дороги учасникам давали поролонові губки, які дуже рятували від спеки. Окрім стандартних станцій з водою на шляху були розміщені мобільні станції поливу.
Допомагали марафонцям й мешканці міста, які з вікон поливали бігунів прохолодною водою. Під час півмарафону здавалося, що, мабуть, усі жителі Лейдену вийшли спостерігати за цим масштабним дійством та підтримати його учасників.
Фінішна лінія була розташована поблизу одного з безлічі каналів міста. Після марафону та півмарафону його учасників чекав відпочинок після виснажливого бігу та різні смаколики, якими організатори пригощали учасників забігу.
В усього є свій початок та свій кінець, старт та фініш. Але мій фініш не став аркою марафону “Leiden Marathon“. Мене чекав вокзал та потяг, у якому безліч таких же щасливих бігунів як і я прямували додому.
Booking.com
