Пробігти марафон або півмарафон – ця мрія не відпускала мене давно, але була чомусь відкладена у дуже довгий ящик. Я залюбки погоджувався побігати з друзями зранку, бо біг був мені до душі ще зі шкільної лави. Кожен знає, що це дуже корисна звичка – біг допомагає тримати гарну фізичну форму, покращує роботу серцево-судинної системи, а також заспокоює нервову систему й дає змогу відволіктися від насущних проблем – прочистити так мовити голову.
Як же з простого любителя побігати у парку я став учасником півмарафону у Катовіце? Насправді це абсолютна випадковість – з’явився шанс і я його не впустив. Залишивши Україну, я переїхав жити до Польщі, де доля закинула мене до містечка Катовіце. У пошуках розваг, я почав дізнаватися про події та заходи, які можна б було відвідати. Саме тоді мою увагу привернув забіг “PKO Silesia Marathon” – ось це й був той самий шанс здійснити давню мрію. Роздумувати й відкладати на потім я не став – така чудова можливість підвернулася саме тоді, коли треба.
“Silesia Marathon” був започаткований у 2009 році – перший забіг відбувся 3 травня. Траса марафону пролягала вулицями чотирьох міст: Катовіце, Мисловіце, Семяновіце-Шльонське та Хожув. Старт проходив крізь ворота “Slaski Stadion” в Хожуві, а його фініш був у місті Катовіце перед спортивно-концертним комплексом “Spodek”.У якості почесного стартера найпершого вуличного марафону в Катовіце було обрано професора Є. Бузека. Організатор перегонів – Б. Витвицький, президент фонду “Silesia Pro-Active”, та й просто фанат бігу. У 2010 році марафон було обмежено межами одного міста, але в наступних своїх редакціях марафон знову почав проводитись вулицями та парками чотирьох міст, що складають Верхньосілезьку агломерацію.
Готуватися до свого першого півмарафону розпочав аж за 3 місяці – вирушав на пробіжку декілька раз у тиждень щоб звикнути до високого навантаження, поступово збільшуючи свою дистанцію.
Як пройшла реєстрація?
Щоб взяти участь у півмарафоні “Silesia Marathon” прийшлось оплатити стартовий внесок у 85 злотих – це приблизно 500 гривень. За день перед стартом марафону учасникам видають стартовий пакет – у своєму я знайшов гарну футболку з логотипом півмарафону, наплічник та свій номер з чіпом.
Біг
З самого ранку не обійшлося без проблеми, яка мені на той момент здалася ну дуже глобальною. Справа у тому що місце, де довелось зупинитися, було розташоване якраз поблизу траси марафону. Ще й маршрути автобусів змінилися й було незрозуміло чи будуть вони ходити у день забігу. У поляків неділя – це дуже особливий день, коли люди сім’ями ходять до церкви, тому спіймати таксі у цей день не те що важко, а майже нереально.
Коли надії вже майже не залишилося, сталося диво – мене врятував, ви не повірите, маленький червоний рюкзачок. Зовсім несподівано біля мене зупинився автомобіль, де сидів такий же польський учасник півмарафону. Він впізнав мене саме по цьому рюкзачку й люб’язно погодився підвезти мене до такої довгоочікуваної мрії. Ми своєчасно доїхали до місця старту, побажали друг другу успіху й розійшлися по своїм справам.
Далі усе було так як і заведено на марафонах – учасники виконали розминку й приготувалися до старту. Людей було дуже багато – так приємно бачити таку кількість бігунів, що розділяють одне захоплення. Коли я біг, то переганяв деяких учасників, бо сил було ще багато, але заради справедливості – мене теж переганяли. Десь 10 кілометрів я тримався бодро й впевнено, не випадав з виру подій, а ось далі почалися неприємності. Спочатку розв’язалися шнурки – дрібниця якщо порівняти с тим, що сталося далі.
Коли я зупинився поправити шнурки на кросівках, у правій нозі відчувся різкий біль. Відчуття було таке болюче – здалося що усі шрами, усі травми, які накопичувалися усе життя разом дали про себе знати. Я вже у думках був готовий махнути на це й поставити крапку у своїй участі у півмарафоні – не все ж одразу. Але тоді мені згадалися слова батьків, що одразу були проти моєї участі у такому забігу, та все казали, що обов’язково станеться щось погане.
Впертість та невеличкий відпочинок додали мені нових сил продовжувати бігти. Швидкість я вже не став набирати, а у комфортному темпі помалу біг по маршруту у напрямку фінішньої лініх зі своїм червоним рюкзаком за спиною.
Фінішна лінія розташувалася на стадіоні “Slaski Stadion”. Що можна сказати про півмарафон – воно того було безумовно варте. Я навіть не можу згадати, коли був настільки задоволений й натхненний своїми успіхами. Стільки емоцій – того е передати, що я відчув перетнувши фініш. Біль тоді зник, його як і не було зовсім.
Я отримав величезне задоволення від півмарафону “Silesia Marathon”, що можу відмітити лише безліч плюсів, серед яких:
- шалена підтримка глядачів на трасі, що дуже сильно мотивує йти до кінця й не зупинятися;
- маршрут забігу пролягав не тільки вулицями міста, а й через красиві парки з неперевершеними осінніми пейзажами;
- на фініші мене чекали смачнезні лакомства від організаторів.
Мій результат першого півмарафону – 21 кілометр мені вдалось подолати за 2 години 33 хвилини. Не сумнівайтеся – це не останній забіг у моєму житті, далі обіцяю тільки покращувати свої результати.
Booking.com
