В продовження мого знайомства з українськими забігами на 10 кілометрів я вирішив прийняти участь в черговому забігу, який проходив територією музею, але не звичайного, як наприклад Пирогово. Думаю, ви вже здогадалися, що це музей української корупції, що знаходиться в колишній резиденції сумнозвісного президента втікача Януковича в селищі Нові Петрівці. Якщо відкинути історію цього місця, то сам забіг “Втеча з Межигір’я” проходить у дуже мальовничій місцевості. Тут можна одночасно помилуватися красою навколишньої природи і відчути роздратування від масштабів корупції, що відображено в оздобленні самої резиденції.
Музей Корупції України
“Межигір’я” — колишня приватна резиденція четвертого президента-втікача України в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, яку він займав з 2002 по 2014 роки. З 1935 до 2007 року Межигір’я було державною урядовою резиденцією, поки не було виведено в приватну власність. 140-гектарний комплекс “Межигір’я” огороджений п’ятиметровим парканом з довжиною периметра 54 кілометрів. На його території розташовано яхтовий причал, кінний клуб, тир, тенісний корт та інші розважально-туристичні комплекси, а також мисливські угіддя. Журналісти та політики називають “Межигір’я” символом корупції президентського масштабу і “музеєм корупції”. Зранку 22 лютого 2014 року резиденція Межигір’я була відкрита для преси у зв’язку з тим, що президент-втікач залишив Київ та країну і з награбованим утік до Московії.
Реєстрація
Зареєструватись на забіг “Втеча з Межигір’я” можна онлайн на сайті athletic-events.com, де учасники мають можливість обрати для участі одну з двох дистанцій: на 10 або 5 кілометрів. По прибуттю до місця змагань кожен спортсмен отримує власний стартовий пакет. Видача зазвичай проходить у переддень змагань біля входу в музей.
Маршрут
Маршрут забігу для основної дистанції в 10 кілометрів складається з двох кіл по 5 кілометрів кожне.
Покриття траси є асфальтним і в основному рівнинним з невеликим спуском на початку та таким самим незначним підйомом в кінці кожного кола.
Біг
Цього разу мені далеко їхати не довелося, бо забіг проходив недалеко від Києва, а саме в селі Нові Петрівці, де і розміщується музей української корупції. Щоб учасникам забігу було легше дістатись до стартового містечка забігу “Втеча з Межигір’я” організатори подбали про трансфер з метро Мінська до резиденції і назад.
Діставшись у день змагань стартового містечка, яке зустріло учасників забігу туманом, та забравши свій стартовий пакет, я вирішив трохи прогулятися територією музею і одночасно, таким чином, згаяти час, що лишився до старту. Що тут сказати? Якби я опинився в палаці XV-XIX століття, напевне був би в захваті від оздоблення. Але я опинився в комплексі збудованому в XXI столітті! Прогулюючись ним, ніяк не міг зрозуміти, для чого прикрашати огорожу золотом.
Свого часу подібне роздратування відчував на початку року під час другої поїздки до Каїру. Там я тоді вирішив зупинитися не в хостелі (з хостелами, я познайомився у свою першу поїздку), а в п’ятизірковому готелі. І виходячи з нього на набережну та дивлячись на інший берег Нілу, було розуміння, що найцікавіше знаходиться серед місцевих трущоб, де була свобода, а не серед вишукано оформленого готельного комплексу з озброєною охороною.
Але були і приємні моменти в цій прогулянці, а саме місцева природа та фауна, які принесли лише позитивні враження. Я помилувався місцевими лебедями, качками та іншою живністю, що залишилась після втечі Януковича до Московії.
Однак, найцікавіше розпочалося в неділю о 12 годині та 15 хвилин, коли відбувся старт забігу “Втеча з Межигір’я”, а разом з тим і чергові мої бігові пригоди. Цього разу вони складались з двох кіл по 5 кілометрів кожне та проходили по асфальтованій набережній і територією музею.
Так як перед забігом “Втеча з Межигір’я” приймав участь в марафоні в Ларнаці і відповідно ще не встиг повністю відновитись, то відчував себе втомленим. Через це, їдучи на забіг, планував особливо нікуди не поспішати і просто розім’яти ноги. Але це я так думав до того моменту, поки не вийшов на старт чергового забігу.
Він розпочався досить жваво, хоча на перших кілометрах ще відчувалась втома. Перше коло промайнуло досить швидко і його вдалось подолати за 25 хвилин. Що ж стосується другого кола, то тут інколи і хотілось бігти повільніше, але підтримка від волонтерів та вболівальників робили свою справу, тому через 49 хвилин після старту мені вдалось перетнути фінішну лінію, де вже чекала смачна каша на учасників забігу.
Враження
Забіг “Втеча з Межигір’я” залишив по собі лише позитивні емоції, в першу чергу, від чудової організації та цікавого маршруту забігу. Тому дистанція мною була подолана доволі легко.
