Пробігши свій перший марафон у Копенгагені, настав час мені приглядатися до марафонських забігів, що проводяться в Україні. На щастя у різних куточках нашої країні достатньо таких забігів – можна було обирати близько з десяти марафонів на свій смак. Мою увагу перед усім привернули осінні марафони, що проводилися у таких містах, як Біла Церква, Київ, Дніпро, Енергодар, Ізмаїл та Краматорськ – доволі багатий вибір, погодьтеся.
У цей раз я не став розглядати й відсіяв топові марафони, які проводяться у Києві чи Білій Церкві. Брати участь у марафоні “Kyiv City Marathon” у цьому році я не хотів, бо у моїх планах на наступний рік пробігти усю бігову серію “Ukrainian Majors Running League”, до якої він входить. Також не хотілося першим з українських марафонів бігти “Білоцерківський марафон“. Зрештою мій вибір зупинився на місті Краматорськ. Головна перевага місцевого марафону – безкоштовна участь. Крім того, хотілося почати знайомитися з марафонами України з не дуже гучного та масштабного забігу.
На відміну від підготовки до свого першого марафонського забігу, до якого я підходив систематично, у цей раз я не планував якихось особливих тренувань. Крім того, з серпня вже встиг пробігти три півмарафони, та ще один забіг на 10 кілометрів, не враховуючи ранкові пробіжки парком.
Участь у марафоні “Наш Краматорськ” безкоштовна. Забіг отримав просту кругову трасу без крутих підйомів. Через це я вирішив випробувати свій організм й простежити за тим, як він відреагує на марафон без попередньої підготовки й тренувань. Крім того, я ще тільки приміряюсь до марафонської дистанції, тому не хочу поспішати й ставити якісь високі цілі для забігу на 42 кілометри.
Реєстрація
У процесі реєстрації на марафон у Краматорську не було нічого незвичайного – треба було зайти на веб-сайт athletic-events.com й заповнити форму своїми даними. Також тут продавали футболки з логотипом марафону, які можна було придбати за бажанням.
Знайомство з містом
До Краматорську я завітав напередодні проведення марафону, щоб мати змогу познайомитися з самим містом та встигнути на видачу стартових пакетів учасникам. Свою прогулянку розпочав прямо з вокзалу та привокзальної площі. Спочатку перше враження від міста було доволі приємним – Краматорськ охайний та доволі чистий. Але це було лише перше враження. Поглиблюючись далі у місто, пейзажі стали мінятися у гіршу сторону.
Але що порадувало, так це центральна частина міста, де ситуація була значно кращою. Центральна площа, де наступного дня мав відбутися старт марафону “Наш Краматорськ”, виявилася доволі великою та красивою. Як й в більшості українських міст посередині площі знаходиться палац культури, а навпроти – два доволі цікавих будинки з красивою архітектурою.
Біг
Після прогулянки по площі, вирушив до місця, де о 10:00 повинна була розпочатися видача стартових пакетів учасникам марафону. Для отримання стартового пакета мені потрібно було оплатити страховку, заповнити заявку на участь, вказати свій номер та надати особові документи.
Після цього пішов до хостела набиратися сил перед участю у марафоні. Саме тут мене зустрів старий друг Володимир Ковбасюк, який теж приїхав взяти участь у забігу, але на дистанцію у 5 кілометрів.
Прокинувшись уранці наступного для ми разом вирушили до стартового майданчика. У цей час на центральній площі міста потроху почали збиратися бігуни, кожен з яких готувався до забігу на обрану дистанцію. Для участі у повному марафоні зібралося близько сотні учасників. Але найбільша кількість бігунів зібралася для подолання дистанції на 5 кілометрів – у цьому забігу участь взяли аж 1010 людей. Учасники забігів на 21, 30 та 42 кілометри стартували одночасно о 10 годині.
Не дивлячись на те, що траса марафону було круговою, долав вона досить легко. Перша половина кола мала пологий спуск, а другу треба було бігти по пологому підйому. Початок марафону виявився доволі жвавим й перша його половина пройшла для мене швидко. На усьому маршруті зустрічалося декілька пунктів гідрації – два безпосередньо на самому маршруті та ще один після старту. Тут бігунів пригощали водою, яблуками та бананами.
Після подолання 25-го кілометра я відчув, що бігти на самій воді далі не зможу, тому вирішив підкріпитися колою. Що порадувало, так це підтримка вболівальників – на трасі організували декілька площадок, де глядачі мали змогу спостерігати за марафоном та мотивувати бігунів своєю енергією. У цей раз мені пощастило, бо кожне коло я починав з підтримкою власного вболівальника – Володимира Ковбасюка. Кожен раз, коли я пробігав повз нього, його підтримка надавала мені мотивації та сил бігти далі.
Перші 30 кілометрів марафону подолав за 3 години та 1 хвилину – це далося мені доволі легко, якщо враховувати те, що половину мені вдалося пробігти за 1 годину та 58 хвилин. Після 30-го кілометру почало давати про себе знати ліве коліно. Ще десь 5 кілометрів мені вдавалося притримуватися хоч якогось темпу, але далі довелося перейти на крок, бо коліно почало турбувати все сильніше. Організм сильно виснажився й більше не хотів бігти на одній воді та фруктах. Він ніби благав мене про ізотонік.
На останньому колі якесь бажання продовжувати бігти зовсім зникло. Я вже біг 4 години поспіль, коли на моєму останньому колі трасу почали згортати, що звичайно дезорієнтувало увесь настрой та мотивацію. Я почав питати себе, а чи треба взагалі бігти далі до фінішу? Але я все-таки продовжив свій наполегливий біг, але де інде на ділянках маршруту повз мене на швидкості проносилися авто, бо для них вже був відкритий рух. Фінішував я за 4 години та 40 хвилин.
Враження
Як місто Краматорськ, та й безпосередньо місцевий марафон залишили в мене доволі неоднозначні враження.
Почати думаю треба з самого міста. Воно здається достатньо чистим та красивим, якщо гуляти центральною та привокзальною площами. Але варто тільки заглибитися у вулички, картина суттєво міняється. Ось, наприклад, дороги – вони нові та відремонтовані, але не розмічені як того вимагають правила дорожнього руху. У жахливому стані тротуари, а велодоріжок немає взагалі, не дивлячись на те, що по місту їздять багато велосипедистів.
Мені така ситуація здалася дивною. Чому під час укладення нових доріг подбали тільки про водіїв, а про пішоходів та велосипедистів зовсім не подумали? Чи за думкою міської ради вони повинні йти по трасі? Ще ось, що цікаво: коли ти йдеш тротуаром, він може раптово обірватися й замість нього треба йти протоптаною стежкою, коли поруч новесенька дорога.
Але були й позитивні моменти, зокрема поліцейські. Я помітив як вони штрафували курців біля вокзалу, які палили у непризначених для цього місцях. Таку відповідальність з боку поліції зустріти можна не на кожному вокзалі України. Чому я звернув на це увагу, так це тому, що сам міг легко отримати такий штраф через необачність.
Такі ж неоднозначні думки й про сам марафон. Почати можна з хороших моментів. Організація загалом була на гарному рівні: на пунктах гідрації було багато води та фруктів, були влаштовані зручні зони для вболівальників, маршрут й траса також були вдалими для бігу. Окремої уваги заслуговує професійна підтримка й допомога волонтерів.
Та й мінусів було теж багато. Перш за все мені не сподобалось, що останніми стартували найбільші дистанції. Хоча на мою думку логічніше було зробити навпаки, так, щоб спочатку дали старт для найдовших дистанцій. Це б дозволило закінчити біговий захід раніше, якщо перекриття вулиць виявилося настільки критичним для містян.
Що мене зовсім пригнітило, так це те, що після четвертої години бігу трасу не просто почали згортати, а ще й відкрили рух для міського транспорту, чого прямо таки було недостатньо для повного задоволення.
Що ж можна тут додати? В мене склалося враження, що забіг було організовано тільки для перших десяти марафонців, бо у регламенті заходу не було зазначено, що трасу будуть збирати вже після 4 години. Там був чітко вказаний ліміт траси – 6 годин, тому згортати її повинні були набагато пізніше. Навіть якщо там більшість учасників впоралися б за 3-5 годин, збирати трасу треба тільки тоді, коли останній бігун долає конкретні точки. Я ще міг би зрозуміти, якби останні бігуни просто не вклалися у запланований ліміт часу, але коли марафон згортають перед твоїм носом, бажання бігти далі відпадає повністю.
Підбиваючи підсумок усього сказаного, від марафону “Наш Краматорськ” в мене залишилися двоякі враження. Але подібне трапляється на немасштабних українських забігах. Не сказав би, що я звик до подібного, але треба бути підготовленим до усяких оригінальних “родзинок”.
