Містом енергетиків - “Нетішинський півмарафон "Незалежні люди"”

Містом енергетиків - “Нетішинський півмарафон "Незалежні люди"”

Літо впевнено добігало свого кінця. Зустрівши його під час “Ternopil Half Marathon“, я вирішив провести його таким же чином, взявши участь у черговому забігу. Під час написання статті про українські півмарафони в мене була змога детально ознайомитися із кожним з них. Переді мною постав непростий вибір – взяти участь у півмарафоні, що проводиться в Нетішині чи в Одесі. Обидва півмарафони були призначені на останній день літа. “Odesa Half Marathon” тим літом проводився вже втретє, а от “Netishin Half Marathon” організували вперше. Насправді “Netishin Half Marathon” взагалі був перший півмарафон, що влаштовувався на території Хмельницької області.

Чому я обрав саме “Netishin Half Marathon“? Я був впевнений – більшість бігунів вирушать до Одеси. Також мені дуже хотілося підтримати земляків, що вперше організовували таку цікаву та корисну подію. Також було б цікаво подивитися на саме місто, що славиться своїми АЕС. На основну дистанцію було зареєстровано десь 100 учасників різних вікових категорій – до речі, найстаршим став 69-річний марафонець.


Tickets [CPS] UA

До міста Нетішин добрався автобусом з Красилова, що на Хмельниччині. Дорога зайняла десь три години. Що мені дійсно підняло настрій, так це як зустріло місто – на в’їзді було дуже красиве панно, оформлене у традиційному українському стилі. Одразу по прибутті я вирушив до “Netyshin Inovetion Hub”, де мав забрати свій стартовий номерок. Проживати ж вирішив у готелі «Горинь». Чому я обрав саме його? Бо у готель був дуже зручне розташування – він був якраз неподалік від стартового містечка півмарафону. Тому трохи відпочив після дороги у готелі й пішов прогулятися містом.

Старт “Netishin Half Marathon” було призначено на дев’яту годину ранку поблизу міського “Будинку Культури”. Забіг був далеко не першим для мене, але довго перед його стартом спати не хотілося, тому прокинувся доволі рано. Зібравши усе необхідне та особливо не поспішаючи вирушив до стартового містечка, де вже активно тренувалися бігуни. Після переодягання та здавши своє майно до камери схову, виконав розминку та став чекати на останній старт у літньому сезоні 2018 року.

Пролунала вступна промова від організаторів, після чого учасники півмарафону вирушили до стартової лінії. Крім основного забігу на дистанцією в 21 кілометр, були ще організовані забіги на 5 кілометрів та 10 кілометрів. Попри те, що вночі лив дощ, вранці від нього не залишилося і сліду. Приходилося бігти у спеку, та лише інколи ховатися під тінню дерев. Маршрут “Netishin Half Marathon” насправді виявився дуже цікавим – можна було у повній мірі насолодитися красою місцевих пейзажів, архітектури, храмів, та побачити саме Хмельницьку АЕС.

Уся траса півмарафону була асфальтована, на шляху траплялися невеличкі спуски й підйоми. На дорозі повинні були бути два розвороти. Щоб бігуни не збивалися зі шляху, на кожному з розворотів стояли волонтери, що вказували у якому напрямку треба було бігти далі. На мою думку, з організацією вони справилися добре, за винятком невеличких погрішностей. Але як показує практика, від цього не застраховані навіть масштабні європейські бігові події. На шляху було встановлено багато пунктів з водою, що насправді дуже рятувало під час бігу, бо спека була просто неймовірна.



За тиждень перед “Netishin Half Marathon” я виконав 5 тренувань, трасу ж долав у комфортному для себе темпі. У процесі тих тренувань я активно випробовував плогінг. Саме на “Netishin Half Marathon” якихось цілей я не ставив, отже головним стало отримати нові емоції та враження, а також подивитися на гарне українське містечко.

Спочатку біг я зовсім непогано, але надалі все більше наздоганяла втома. Наростаюча слабкість ніби наказувала мене за те, що перед цим давно не тренувався. Звичайні думки про те, скільки ще залишилося бігти та чи не припинити б участь, заполоняли голову. Треба було відшукати колегу. Для цього зовсім не довелося докладати зусиль, бо він сам мене знайшов та заговорив. Моїм товаришем по півмарафоні став бігун Віктор Гаврилов зі Львова. Декілька кілометрів ми пробігли у розмовах, що трохи полегшило шлях, а потім розбіглися, то обганяючи то наздоганяючи один одного.

Фінішував він переді мною, а вже через декілька хвилин після нього і я перетнув лінію фінішу. Та подолав ще один півмарафон у своєму житті.

Після цього ми відпочивали в очікуванні нагородження учасників “Netishin Half Marathon” та робили фотографії на пам’ять. Після того як фінішували усі бігуни почалося нагородження. Це було незвично, бо зазвичай винагороди фінішерам видають одразу по факту перетину лінії фінішу. Але цього разу організатори вирішили провести нагородження на сцені, куди й зібрали усіх учасників. У цьому і полягає родзинка невеличких бігових подій – частиною свята змогли стати не тільки переможці, а й усі, хто брав участь у півмарафоні.



“Netishin Half Marathon” завершився і я повернувся до свого готелю щоб зібратися й поїхати додому. Очікуючи автобус на зупинці, я зустрів учасницю, що посіла друге місце у півмарафоні – Світлану Маковоз. Трошки поспілкувавшись з нею, я сів у автобус, який мав відвести мене до Хмельницького.

Можна впевнено було сказати, що літній сезон 2018 року був успішно закритий дуже вдалим півмарафоном, який залишив після себе тільки приємні спогади та враження.


Booking.com