Слідами українських козаків - "Varna Marathon"

Слідами українських козаків - "Varna Marathon"

А в недiлю пораненьку

Зiбралися громадоньки

До козацької порадоньки.

Стали раду радувати,

Вiдкiль Варни добувати:

Ой чи з поля, ой чи з моря,

А чи з рiчки невелички?

Ой, в недiлю пораненьку

Бiжать, плинуть човенцями,

Поблискують весельцями,

Ударили iз гармати,

……………………………………………….

Була Варна здавна славна —

Славнiшiї козаки,

Що ту Варну дiстали

Уривок української народної думи про похід козаків на Варну (1606) під проводом Петра Сагайдачного або Григорія Ізаповича (різні джерела вказують різних керівників походу)

У травні вирішив розпочати знайомство з черговою країною, так як для вибору було не досить багато країн, тому свій вибір вирішив зупинити на Болгарії та її бігових стартах. Розпочинати ж знайомство з забігами цієї балканської країни вирішив участю в одному з її марафонів, що проходять на її території у травні.



У травні в Болгарії проходить чотири марафони, а саме два шосейних в таких містах, як Варна та Плевен і два трейлових марафони в селах Синеморец та Равногор. Свій вибір вирішив зупинити на “Varna Marathon”, так як туди було мені найлегше дістатись.

Реєстрація

Зареєструватись на “Varna Marathon” можна було через офіційний сайт бігової події marathonvarna42km.com, де учасники могли вибрати основну дистанцію на 42 кілометри, або одну з двох дистанцій-супутників на 21 та 10.5 кілометрів. Стартовий внесок для учасників основної дистанції стартував від 30 $. Після сплати, якої учасник на свій email отримував лист про те, що він зареєстрований. Один нюанс стартовий номер учаснику присвоюється у день отримання стартового пакета.

Маршрут трейла для основної дистанції, а саме 42 кілометра складався з 4 кіл по 10.5 кілометрів кожне. Та проходив в основному доріжками місцевого парку та набережною міста Варна.

Дорога

Дістатись Варни можна було декількома способами, а саме літаком або автобусом. Автобус відкинув відразу, так як потрібно було перетинати Румунію, а в нинішніх умовах не дуже було зрозуміло чи при перетені кордону не виникнуть, якісь проблеми. Тому вирішив зупинитись на варіанті з літаком. Що ж до літака, то можна було летіти через Відень, Стамбул, Берлін та Софію. Варіанти з пересадкою у Відні, Стамбулі та Берліні вирішив теж відкинути, а зупинитись на Софії. Так як це робило перетин кордону більш зручнішим, а відповідно зменшувало сюрпризи, які могли виникнути при перетині кордону.

В нинішніх умовах турист до Болгарії може потрапити при одній з умов, а саме, якщо він вакцинувався, має антитіла або негативний ПРЛ-тест зроблений не пізніше чим за 72 години до перетину кордону. Так як поки ще вакцинацію не пройшо, а перед участю не дуже хотілось її проходити, антитіл у мене теж не має (мене поки це не зачепило), тому вчерговий раз мене чекала здача ПРЛ-теста. Єдиний нюанс здавати ПРЛ-теста туритові, що повертається з Болгарії потрібно два рази, а саме перед прильотом в Болгарію та по повернені в Україну. Тут трішки відволікусь та трішки слів скажу, як громадянину України потрапити назад в Україну.



При прильоті з Болгарії в Україну у громадянина України має встановити додаток “Вдома”, бажано встановити його зарання, що б накордоні було легше. При проходжені кордону потрібно показати екран телефона з відкритим додатком “Вдома”. Та мати негативний результат ПЛР-тесту, який проведено максимум за 72 години до в’їзду. Якщо ПЛР-тесту немає, то потрібно пройти 14-денну самоізоляцію. Якщо громадянин не хоче 14 днів сидіти дома, то він може здани ПРЛ-тест і при негативному результаті самоізоляція завершується достроково. Здати тест можна, як в арепорту Бориспіль, так і при приїзді до місця самоізоляції та викликавши медиків додому, або відвідати клініку, що робить такі тести. Що ж стосується мене, то ПРЛ-тест вирішив здавати в аеропорту, після чого вирушив до місця своєї самоізоляції. Прубившу на місце самоізоляції повідомив додаток, що я вже на місці та можу проходити 14-денну самоізоляцію. Після чого почався відлік днів самоізоляції, кожен день дається дві години, що б можна було десь прогулятись, сходити в аптеку та магазин за продуктами. А вже на ранок моя самоізоляція закінчилась так як система отримала негативний ПРЛ-тест.

Що ж повертаємось до Болгарії. При прильоті в аеропорт Софії, а саме старий термінал та проходжені паспортного контролю потрібно пред’явити паспорт та негативний ПРЛ-тест, після чого ви можете потрапити до країни. І тут почались мої перші розчарування. Бо в данному випадкові я потрапив у своєрідний трішки покращений Єгипет чи Україну, коли ти тільки вийшов з аеропорту раптово перед тобою постають люди, які хочуть тебе кудись відвести та пропонують тобі послуги, які зовсім непотрібні (в аеропортах таке мене дуже дратує). Так як я прилетів в старий аеропорт Софії, а відліт до Варни був з нового, то мені потрібно було туди, якось дістатись. Дістатись туди можна 2 способами, або автобусом (безкоштовний), що курсує кожні 30 хвилин між цими терміналами, або таксі (10 $).

По прильоті до Варни та виході з аеропорта мене знову чекали люди, що хочуть мене кудись відвести. Самої ж Варни з аеропорта можна дістатись теж 2 способами автобусом (1 лев), що їде до центра міста, або таксі (десь 10 левів).

Біг

Прибувши до Варни та оселившись у хостелі я розпочав своє знайомство з містом, яким мені через два дні потрібно було бігти.



Наступний день у Варні для мене розпочався з прогулянки до місця видачі стартових пакетів учасникам, що проходив в готеля “Чорне море”. Що б отримати свій стартовий номер учаснику потрібно було предявити свій паспорт після чого йому вручали його стартовий пакет (номер, футболка та рюкзак). Ніяких виставок при цьому не проводилось. Тому забравши свій стартовий пакет я відправився далі прогулюватись вуличками міста Варни.

Найцікавіше ж моєї чергової подорожі мало відбутись о 9:30 недільного ранку на площі Незалежності навпроти драматичного театра імені Стояна Бачварова. Яка вже з самого ранку почала наповнюватись бажаючими прийняти участь в “Varna Marathon”.

Маршрут марафона “Varna Marathon” складався з чотирьох кіл по 10.5 кілометрів кожне. Крім того на учасників на кожному колі очікувало декілька підйомів та спусків, найбільший спуск на учасників очікував на відмітці у 5 кілометрів, а найбільший підйом, десь за 1 милю до закінчення кола. Сам же біговий маршрут проходив трішки вуличками міста, але більша частина маршруту проходила території парку, де крони дерев рятували учасників від сонця та по набережному шосе міста Варни. Що ж стосується пунктів харчування, то на кожному колі було розгорнуто три пункти, де учасники могли випити води чи ізотоніка та підживитись різними смаколиками.

Після предстартових настанов від організаторів для учасників забігу о 9:30 відбувся старт “Varna Marathon”. Учасники марафону та півмарафону стартували одночасно, а після них окремо вже стартували учасники забігу на 10 кілометрів.

Тому після 9:30 розпочались перші мої болгарські бігові пригоди. Сам маршрут мені видався досить цікавий хоча і складався з декількох кіл. Перша частина кола була досить зручною для бігу, так як в основному проходило доріжками парку, а крони дерев захищали від сонця. Після пробіжки парком на мене очікував спуск, а далі слідувала набережна, де з одної сторони відкривався красивий краєвид на Чорне море, а з іншої весочіла скала. Бігти ж по набережній не можу сказати, що мені було досить зручно, так як на ній не було майже ніяких дерев, що могли захистити від сонця. Єдине, що тут допомагало це вітер, який інколи віяв зі сторони моря.

Після пробіжки набережною на мене очікував невеличкий підйом, а далі вуличками міста та нове коло. І дану операцію потрібно було повторити чотири рази, де перші 5 кілометрів милуєшся природою парку, наступні 4 кілометри приймаєш сонячні вани і наостанок, як чудово, що на одне коло стало меньше.

А через 4 години 52 хвилини мої бігові пригоди вуличками Варні підійшли до закінчення. А заодно і мій перший болгарський марафон, який залишив по собі цікаві враження та позитивні емоції.

Враження

Марафон у Варні вийшов доволі непоганим. Трішки розчарувало, що під час нього не проходило ніякого SportExpo, де можна було більш детально ознайомитись з місцевими біговими подіями. Що ж стосується маршруту, то він мені видався цікавим, природа парку та швідкісний спуск, а потім набережна та невеличкий підйом. Хоча, як на мене, то на відрізку, що проходив набережною екіпаж пожежників з розпилювачем води не завадив. Сама ж траса була повністю огорожена від сторонього транспорту за чим слідкувала місцеві поліцейськ та моряки, крім того на трасі були присутні медики та волонтери, які при потребі надавали допомогу учасникам.

*Для оформлення статті використовувались фотографії з українським бігуном Богданом Семеновичем переможцем на дистанції в 21 кілометрів (1:06:41).


Booking.com