Давно хотів познайомитися з марафонами Кіпру, а разом із тим і самим островом, ще в минулому році, коли запланував свою участь в “Larnaka Marathon”. Але через усім відомі причини мої плани і сподівання довелося скасувати. Однак вже наприкінці цьогорічного бігового сезону доля підкинула мені шанс все-таки справдити свою мрію і таки пробігти вуличками міста Ларнаки під час місцевого марафону. Так як в мене лишилася дійсною реєстрація на ці змагання ще з минулого року.
Реєстрація
Щоб зареєструватися на “Larnaka Marathon” необхідно пройти на офіційний сайт бігової події larnakamarathon.com. Тут кожен з учасників може обрати одну з трьох дистанцій, основну дистанцію в 42 кілометри, дистанції поменше на 21 чи 10 кілометрів. Також необхідно сплатити реєстраційний внесок, вартість якого залежить від дати реєстрації та обраної дисципліни.
Маршрут
Основна дистанція “Larnaka Marathon” складається з двох кіл, малого – 11 кілометрів та великого в 31 кілометр. Маршрут марафону в Ларнаці частково проходить вулицями, набережною та околицями міста, тому атлети можуть під час забігу насолоджуватись, як місцевою архітектурою так і навколишньою природою.
Покриття траси марафону – асфальтне, але зустрічається декілька невеликих ділянок з бруківкою, крім цього, на маршруті трапляються незначні підйоми та спуски. Організатори марафону передбачили пункти харчування, які розміщені через кожні 5 кілометрів. Тут можна відновити свої сили за допомогою води, ізотоніка, коли та бананів.
Біг
Мої бігові пригоди на Кіпрі розпочалися зранку п’ятниці в аеропорті “Київ”. Хочеться одразу зазначити, що серед усіх моїх закордонних стартів такого скупчення бігунів в аеропорту я вперше зустрів. Було таке враження, що якщо того ранку провести опитування серед пасажира рейсу Київ – Ларнака, то скоріш за все більшість з них летіла на марафон.
Що ж стосується особливостей перельоту, то по прибуттю до Кіпру необхідно було обов’язково пред’явити сертифікат про вакцинацію або ПРЛ – тест та заповнити форму на платформі “CyprusFlightPass”, вказавши один з варіантів, вакцина, ПРЛ-тест або антитіла та готель, де будеш зупинятись. Якщо у пасажира по прильоті до країни не було із собою діючого сертифікату про вакцинацію або ПРЛ-тесту, то останній можна було зробити прямо в аеропорту перед проходженням паспортного контролю. Також сертифікат про вакцину або ПРЛ – тест у мене питали в ресторанах та при отримані стартового пакета на марафон.
Сама Ларнака зустріла мене сонячною погодою, що дуже порадувало і напевне для мене цей аеропорт виявився одним із найзручніших з тих, що траплялось коли небудь у житті відвідувати. Зокрема, це стосується інфраструктури, бо потрапивши на автобусну зупинку, я побачив одразу список з майже 10 автобусів, які їдуть до Ларнаки і загалом потрібний мені автобус не треба було довго чекати. Вартість проїзду в ньому 2.5 євро. Крім того, саме летовище розташоване приблизно за 5 кілометрів від Ларнаки і вздовж дороги є облаштований тротуар, що при бажанні дозволяє просто прогулятись або зробити пробіжку та помилуватись солоним озером, яке розташоване неподалік (між летовищем та містом).
День п’ятниці в мене пройшов в основному у знайомстві з містом та його архітектурою. На суботу я запланував отримати свій стартовий пакет із номером. До речі їх видача розпочалася за чотири дні до марафону на території “Passengers Hall of the Larnaka Port”. У день проведення марафону спортсмени теж мали змогу отримати свій стартовий пакет, зокрема це відбувалося за дві години до старту в стартовому містечку “Larnaka Marathon”. Щоб отримати стартовий пакет із номером, футболкою та рюкзаком потрібно було пред’явити свої документи (закордонний паспорт) та сертифікат про вакцинацію (ПРЛ – тест).
Найголовніше старт марафону в Ларнаці розпочався о 7 годині недільного ранку. Тут все проходило за класичним сценарієм, спочатку стартували учасники основної дистанції – марафону, а після них по черзі учасники півмарафону та забігу на 10 кілометрів. З особливостей, які я не зустрічав на інших цьогорічних марафонах, можна відмітити необхідність стояти у стартовому коридорі на відповідних наліпках (між учасниками було 1.5 метра) і волонтери за цим уважно слідкували, тому звичного скупчення, яке відбувається перед стартом не було.
Після закінчення стартового відліку учасники вирушили підкорювати трасу марафону в Ларнаці. Початок марафону для мене особисто вийшов непоганим, перше коло (11 кілометрів) я подолав за 59 хвилин. Зробив я це не один, а у компанії Олександра Грицина зі Львова. Крім того, серед учасників марафону було багато інших українців, що лише робило біг більш комфортним та легким. Єдине, що доставляло невеликий дискомфорт на малому колі це боковий вітер з яким зустрілись учасники марафону на набережній.
Після подолання малого кола, прийшла черга долати основне коло марафону довжиною в 31 кілометр. Це був в основному біг на самоті. Я милувався набережною та навколишньою природою Ларнаки. Так як погода була пасмурною, то дистанція в основному долалась досить комфортно (16.3 км. – 01:24:42, 26.8 км. – 02:26:58, 32.7 км. – 03:05:06). Єдина неприємність, яка зі мною сталася, це злива, яка раптом сталася десь на 30 кілометрі. Вона добре мене освіжила, але повністю відбила бажання далі бігти.
Але далі десь за 7 кілометрів до фінішу мене наздогнав Педорченко Артем і ми разом підтримуючи один одного розмовою продовжили біг, рахуючи кілометри, що залишилися до арки з написом “Фініш”. Фінішну лінію я перетнув із часом 4 години та 18 хвилин і це мій найкращий результат на марафонській дистанції. Це дуже порадувало, адже збираючись до Ларнаки я не очікував якихось надзвичайних для мене результатів. Це був мій третій марафон за осінь, не рахуючи інших стартів і останній марафон в сезоні.
Враження
“Larnaka Marathon” мене приємно вразила високим рівнем організації. І хоча мені бракувало вже звичних для таких подій як марафон, “SportExpo” та “PastaParty”. Однак, маршрут марафону був повністю перекритий та цікавим, адже проходив повз основні архітектурні пам’ятки міста, набережною та вздовж солоного озера. Що ж стосується підтримки учасників марафону жителями та гостями міста, то вона теж була дуже пристойна, але найбільше піднімає настрій підтримка українських вболівальників, бо коли ти біжиш і бачиш прапор рідної країни, чуєш вигуки “наш” одразу забувається кількість кілометрів, які залишились тобі подолати до фінішу.
