Вперше з українськими марафонами познайомився у 2019 році, беручи участь у забігу на 42 кілометри в місті Краматорськ. Цього року, щоб продовжити своє знайомство з подібними змаганнями в Україні, шукав щось схоже. Довго це робити не довелося, вибір одразу пав на місто Ізмаїл, де я давно мріяв побувати. Тут в Одеській області кожен рік у вересні проходить один із найстаріших марафонів нашої країни – Ізмаїльський марафон. Він має більш ніж 20-річну історію.
Реєстрація і маршрут
Для того, щоб прийняти участь в цьому марафоні не потрібно було завчасно реєструватися, як зазвичай це відбувається. Зробити це можна було прямо у день змагань. Більш того, сплачувати реєстраційний внесок теж не потрібно, адже участь є абсолютно безкоштовною. Спортсменам одразу видаються стартові пакети з власними номерами. В рамках змагань кожен може обрати одну з трьох дистанцій, основну марафонську дистанцію, півмарафон або біг на 5 кілометрів.
Маршрут марафону в Ізмаїлі являє собою одне коло, яке проходить частково добре асфальтованою трасою територією міста, а частково, ґрунтовою дорогою села Лошинівка. Він має кілька підйомів та спусків. Протягом усієї дистанції організатори передбачили 8 пунктів гідратації та харчування на відмітках 3, 6, 10, 21, 36, 39 кілометри, де учасники могли освіжитися та відновити свої сили під час забігу.
Біг
Моя подорож до міста Ізмаїл розпочалась у п’ятницю ввечері, коля я сів у потяг Київ – Ізмаїл. Вранці в суботу на вокзалі в Ізмаїлі нас учасників марафону зустрічали його організатори. Спочатку вони провели невеличку екскурсію містом, а далі усі ми вирушили до стартового містечка, щоб отримати свої пакети учасників. Крім того, організатори подбали про житло для нас, запропонувавши кілька варіантів розміщення: безкоштовний на базі місцевого бігового клубу “Спортовець” та платний номер у готелі (130 грн за особу). Прогулянка містом мені дуже сподобалася, особливо вразила його чистота, велика кількість красивих парків, де ніхто, як не дивно, не бігає.
Але найцікавіше розпочалося вранці в неділю о 8 годині, коли усі учасники змагань вийшли на стартові позиції. Так як їх було небагато, спортсмени, що брали участь в марафоні та напівмарафоні стартували одночасно. Перші 6 кілометрів маршруту марафону проходили вулицями Ізмаїла, а далі дорога йшла поза межами міста до села Лощинівка. Саме там на нас чекав розворот та біг у зворотньому напрямку прямо до фінішу, що був на території місцевого стадіону.
Особисто мені бігти перші 10 кілометрів було досить комфортно, так як маршрут проходив територією міста, а потім йшов повз ліс та навколишні поля. Перші 7 миль дистанції подолав за одну годину, на 6 і 10 кілометрі забігав на пункт харчування для того, щоб трохи освіжитися. Найцікавіше розпочалося після 10 кілометрів. Адже наступний пункт гідратації було розміщено через 11 кілометрів і тому цей відрізок мені довелося долати без води.
Але незважаючи на це, першу половину марафону подолав за дві години. Далі бігти в мене не було великого бажання. Особливо, коли зрозумів, що наступні 10 кілометрів мені знов доведеться бігти без води. Тому у пункті харчування прийшлось трохи затриматися для відновлення власних сил. Але як виявилось пізніше, щоб побачити знову воду мені довелося бігти не 10, а 15 кілометрів. Так як наступний пункт гідратації було розміщено на відмітці 36 кілометрів. У зв’язку з цим особливо хотілося відмітити постійну присутність медиків, які страхували і в разі чого надавали допомогу. Після таких випробувань далі бігти не було бажання, але все-таки я взяв волю в кулак і продовжив рух до фінішу. Перед ним на розвилці біля вокзалу довелося трохи поблукати аби знайти правильний маршрут. Це мене дуже роздратувало, але через 5 годин бігу я все ж таки фінішував, що мене особисто зробило щасливим. На фініші я повністю втамував свою спрагу і зрадів, що вже нікуди бігти не треба.
Враження
Мої враження після участі в Ізмаїльському марафоні залишились двоякими. З однієї сторони засмучує факт, що марафон з 20-річною історією, як і більшість подібних стартів в Україні, просто вмирає. Він не має необхідної підтримки від держави, його проведення повністю на плечах небайдужих людей та активістів чи просто тих, хто любить бігати.
Окремо хотілось би висловити вдячність організаторам “Ізмаїльського марафону”, волонтерам, медикам, що незважаючи на ті умови, в які вони були поставлені, їм вдалося не лише провести змагання, але й забезпечити учасників безкоштовним харчуванням, житлом і святковим фуршетом.
