За спекотним літом слідував не менш спекотніший вересень, але осінь все ж таки почала вступати у свої права – у вікно постукав жовтень. А це значить, що прийшов час змінити міські бігові заходи на захопливі трейли, що вражають не тільки цікавими маршрутами, а й неперевершеними осінніми пейзажами полів, лісів та парків.
Познайомитися з трейловими забігами мені довелося ще минулого року восени. Тоді я пробіг легендарний забіг “Осінній лист” та парковий трейловий забіг “Didorivka Trail Run”. Хто читав про мій досвід з “Осіннім листом”, мабуть, подумає, що я жартую. Але ніякого сарказму – насправді вважаю, що попри усе, “Осінній лист” є одним з предків сучасних українських півмарафонів.
Складаючи біговий осінній графік цього року, я вже мав уявлення про старти, які б могли зацікавити мене. І трейл “Irdyn Trail Run” був на першому місці серед трейлових забігів, у яких я хотів би взяти участь. Пізніше до нього приєднався ще трейловий забіг у Білій Церкві під назвою “Village Trail”. Осінь підготувала для мене приємні враження та цікаві бігові заходи, тому я не міг дочекатися, щоб вирушити на зустріч осіннім пригодам.
Перший раз про трейл “Irdyn Trail Run” дізнався у 2018 році. Згодом я знайшов цікаву світлину українського блогера, що розповідає про бігові заходи, що називалася “Забористый Irdyn Trail Run”. Стаття викликала в мене ще більше бажання взяти участь у цьому трейлі. Тому без вагань, як тільки це стало можливим я зареєструвався на “Irdyn Trail Run”.
Реєстрація
Реєстрація була звичайною й проходила на веб-сайті vseprobegi.org. Тим, хто не зареєстрований на самому сайті, треба створити на ньому власний акаунт, де вказуються контактні дані. Після цього можна вільно реєструватися на будь-які заходи, що представлені на сайті. Для цього треба обрати забіг, вказати бажану дистанцію та сплатити стартовий внесок. Після проведення оплати, учаснику присвоюється номер.
Трейл “Irdyn Trail Run” має власну сторінку у Фейсбуці, де організатори публікують актуальні новини та цікаву інформацію, що відноситься до трейлу.
Дорога
Ось я і зареєструвався, та залишилося найцікавіше – дістатися до місця проведення цього бігового заходу. Раніше доїхати туди можна було одним з двох способів: скористатися трансфером з Черкас, про який дбають організатори, або самостійно добиратися до стартового містечка за день до проведення трейлового забігу. Тим, хто прибуває своїм шляхом, організатори надають спальні місця у спортзалі місцевого навчального закладу.
Але мені пощастило, бо у цьому році дістатися стартового містечка стало можна ще одним шляхом. Організатори влаштували трансфер з Києва в обидві сторони, який коштує 510 грн. Це був дуже зручний варіант для мене, бо не потрібно хвилюватися про те, як дістатися додому після закінчення заходу. Тому як тільки з’явилася інформація про новий трансфер, я одразу забронював собі місце.
Вирушили ми вранці зі станції метро “Видубичі”. Зручний мікроавтобус зібрав усіх учасників та виїхав до місця проведення.
Біг
Організатори розкинули стартове містечко “Irdyn Trail Run” прямісінько на галявині у лісі. Тут роздавали стартові пакети. Також для учасників встановили зручні гардеробні, камери схову, а також намети, де готувалася їжа.
Стартові пакети видавали за П.І.Б учасників, або стартовими номерами. Також треба було підписати згоду, що ти береш на себе усю відповідальність за власну безпеку. Після отримання стартового номера, я почав готуватися до початку трейла. Швидко переодягнувся у свою форму та провів невеличку розминку.
Старт забігу було призначено на 11:00. Маршрут складався з двох петель, кожна з яких по 15 кілометрів – учасники мали змогу обрати для себе оптимальну дистанцію на 15 або 30 кілометрів. Перша петля була складнішою за другу. На маршруті зустрічалося багато підйомів та спусків. В основному траса проходила навколо місцевих боліт та лісними стежками. Обидві дистанцій трейла стартували одночасно. Організатори промовили вступне слово, після якого бігуни вирушили назустріч фінішній лінії “Irdyn Trail Run”.
Перша частина шляху пройшла більш-менш легко для мене. В основному це було завдяки прекрасним осіннім пейзажам та навколишній природі. Більша частина маршруту проходила лісовими стежками, які було засипано осіннім листям. Тут притаїлася небезпека для бігунів – було багато палок, які ховалися під листвою та у разі необачності могли нашкодити. Я і сам двічі перечепився через такі палки, тому далі більш уважно слідкував за дорогою.
Посеред першої петлі маршруту трейла нас чекало перше випробовування – великий підйом. Але подолати його виявилося не так й важко. Ще однією родзинкою на першій петлі стало болото – біг через нього приніс величезну кількість вражень. Слідом йшов відрізок шляху по берегу болота, на якому учасників також очікувала небезпека – тут було доволі багато різноманітних ям. Мені до речі довелося з однією з них познайомитися дуже близько. Далі шлях трейла пірнав знову у ліс, де будо встановлено перший з пунктів гідрації.
Перша половина трейлового забігу “Irdyn Trail Run” зайшла мені здорово. Навіть попри те, що після перших кілометрів я став сумніватися, що такий маршрут взагалі мені під силу. Попри це, вісім перших миль я пробіг за 85 хвилин, хоча й ноги починали про себе нагадувати. Але і цей розвиток подій не засмучував мене. Поступово я наближався до другої частини забігу.
Друга петля маршруту здебільшого проходила лісовими стежками. Головною особливістю цього відрізку став підйом, що чекав мене вже через кілька кілометрів після початку другій петлі. То був найбільш складний з двох підйомів у цьому трейлі, після якого бігунів очікував вже більш рівнинний залишок шляху. На ньому можна було надолужити час, витрачений на підйоми та складнощі першої петлі.
Стверджувати, що підйом був для мене легким, не буду, алей дуже важким його назвати неможна. Мені він зустрівся приблизно на 9-10 милі, тому я у будь-якому разі з легкістю підкорити його не зміг би.
Після підйому на учасників чекала вишенькою на торті трейлу “Irdyn Trail Run” – довга швидкісна ділянка маршруту. На цій ділянці я хотів прискоритися, щоб компенсувати час, витрачений на підйоми та спуски. Але я почав розуміти, що той відрізок насправді досить довгий – десь 8-9 миль, а коліно, напевно, почне вередувати все більше з кожною наступною милею.
Перед 16 милею було встановлено другий пункт гідрації, до якого я добирався вже не так швидко. Тут вдалося трошки відновити свої сили, щоб далі прямувати до фінішу. У цей час моє коліно, мабуть, зрозуміло, що на нього не звертають уваги, та стало боліти активніше.
Після 16 милі я став дотримуватися інтервального бігу – пробігаю пів милі й даю відпочинок коліну. Перенавантажувати його не хотілося, бо після цього трейлу на мене чекали ще не менш цікаві забіги. Я та моє коліно майже знайшли комфортний темп й просувалися потрохи далі, але вже за дві милі наші з ним стосунки почали псуватися.
Більш ніж 300 метрів пробігти вже не вдавалося. Усі негаразди, що траплялися на шляху, чи то ямки та вибоїни, чи злощасні палки, дуже не подобалися коліну, яке “радувало” мене не найприємнішими відчуттями. Зрештою довелося зовсім перейти на пришвидшену ходьбу. Але останній кілометр перед фінішем був асфальтований, через що я намагався все ж перейти на біг, але давався він дуже тяжко. Перетнувши фініш я одразу відправився відпочивати після такого виснажливого випробовування. Забравши в мене багато сил, “Irdyn Trail Run” на заміну подарував безліч позитивних вражень та емоцій.
Враження
Трейл “Irdyn Trail Run” став для мене четвертим трейловим забігом. Як і інші трейли, цей не підвів та виправдав усі очікування щодо себе. Організація бігового заходу мені сподобалася.
Ще здивувало й те, що на цей трейл звернули увагу міські органи влади. Треба сказати, що в Україні на звичайні забіги рідко звертають увагу, що казати про трейлові, у яких зазвичай беруть участь набагато менше бігунів. Той факт, що міська влада дала обіцянку у наступному році фінансово підтримати “Irdyn Trail Run”, став для мене дуже вражаючим.
Хотілося б вірити, що в Україні, як в країнах Європи, місцева влада буде брати велику участь у спортивних заходах, таких як марафони та півмарафони, орієнтування, велогонки тощо. Це буде сприяти розвитку та популяризації бігових заходів серед українців.
Треба відмітити й маршрут “Irdyn Trail Run” – мені він дуже сподобався. Спочатку бігунів чекала складна його частина, а далі легша. Завдяки цьому кожен мав змогу надолужити час, що був втрачений на більш складній ділянці маршруту, та покращити свій результат.
Такий цікавий та мальовничий маршрут, що дарує неперевершені враження від краси місцевої природи, рідко можна зустріти. Траса трейлу до речі була гарно розмічена, кожен з поворотів було позначено так, що пропустити його було неможливо.
Booking.com
