На найвищу точку України -"Kelty Goverla Race"

На найвищу точку України -"Kelty Goverla Race"

Придивляючись минулої осені до гірського забігу під назвою “Chornohora Sky Marathon” на 60+ кілометрів, в мене з’явилася ідея взяти участь у гірському забігу. Тоді я нажаль пропустив “Chornohora Sky Marathon”, тому ціль взяти участь у гірському забігові було відкладено на наступний рік.

За той час, що я займаюсь бігом, мені вдалося взяти участь у декількох трейлових забігах, серед яких були: “Wild Trail Ternopil“, “Salomon Winter Cross“, “Wild North Way“.

Але саме гірського забігу у моїй практиці ще не траплялося.



Треба було обрати перший подібний біговий захід, щоб поближче познайомитися з гірським бігом. У підсумку я вирішував між двома заходами, один з яких проводився в Україні, а другий – у Польщі. У Польщі мене більш за усе зацікавив забіг “Bieg Tkacza” не зважаючи на те, що на рік у Польщі проводиться більш двохсот гірських забігів, саме цей привабив мене захопливою історією та трасою довжиною у 32 кілометра.

Серед українських гірських забігів моїм вимогам відповідав лише один – Kelty Goverla Race, чия найбільша дистанція складала 24 кілометра. Варто зазначити, що в українських Карпатах проводиться багато гірських забігів, серед яких: “100 Буко миль” (160 км.), “Bojko Trail” (150 км.), “Skole Ultra Trail” (101 км.), “Трейл Карпатія” (101 км.), “Chornohora Sky Marathon” (60 км.), “Fun Karpaty Dynafit Trail” (59 км.), “Extreme Endurance Trail” (55 км.), “Гуцул Трейл” (52 км.), “Wet Hills” (42 км.).

Окрім трейлового забігу “Wet Hills”, практично усі з цих забігів мають дистанцію ультра. Я планую почати бігати ультра, але десь через два роки. Трейловий забіг “Wet Hills” дуже цікавий, але він входить у трейлову лігу “Ukrainian Trail League”, яку краще бігти усю завдяки досить різноманітним маршрутам та локаціям, а не один з її стартів. Крім того, якщо ти тренуєшся та береш участь переважно на рівнинних та шосейних трасах, знайомитися з гірським бігом через гірський марафон – це не найкраща ідея.



Тому в Україні я не знайшов більш підходящих для себе гірського забігу ніж “Goverla Race“. З якої причини не вибрав польський трейл “Bieg Tkacza”? Там був гарний маршрут та стартовий пакет, але головне усе ж те, що в мене ще не було достатньо досвіду бігу по гірській місцевості. Навіть в похід у гори в останнє ходив десь у 2016 році.

Гори – то небезпечне місце, де може трапитися що завгодно. Тому я вирішив свій перший забіг по горам бігти саме в Україні. У “Goverla Race” був вже знайомий мені маршрут: ще взимку у 2016 році я пробував зійти на вершини Петросу та Говерли, тому якщо зіб’юся з траси – зможу повернутися.

Реєстрація

Як зазвичай реєстрація проходила на веб-сайті vseprobegi.org. Під час реєстрації учасник має змогу обрати бажану дистанцію на 8, 16 або 24 км, а також одразу замовити поліс страхування. Для себе обрав дистанцію – 24 кілометри. Організатори забігу усю важливу інформацію про захід розміщували на своїй сторінці у Фейсбуці. Також вони створили групу у Вайбері для учасників, куди за тиждень до старту приходила інформація про важливі аспекти проведення трейлу.

Біг

До місця проведення трейлу подорожував у веселій компанії на автівці з Василем Мищенком та його друзями. Хоч шлях й був довгим, ми не відчували себе втомленими. Вже у п’ятницю ввечері ми добралися до Лазещини, а напередодні старту нашої дистанції, у суботу, вирушили по стартові пакети.



В суботу проводилися старти дистанцій на 8 та 16 км. А це значило, що для милування красою Карпат в нас залишався вільним ще день. Стартовий майданчик розкинулося неподалік турбази Козьмещик на галявинці. Щоб вбити вільний час після отримання стартових пакетів, я спостерігав за учасниками, що долають менші траси. У той день погода була для них не самою сприятливою: одразу після старту хлинув дощ, що не дуже радувало – така ж сама погода могла бути й наступного дня, а бігати по болоту зовсім не хотілося.

Мій старт на 24 кілометрів було призначено о неділю на 8:30 ранку. Після пробудження ми з друзями відразу вирушили до стартового містечка, де вже потрохи збиралися інші учасники. Погода виявилася доволі приємною й світило сонце – надихало те, що не доведеться бігти під дощем, як це напередодні робили учасники менших забігів.

Після проведення попередньої розминки дали старт дистанції на 24 кілометра. Траса “Goverla Race” пролягала через вершини гір Говерли та Петроса. Маршрут трейла складався з одного кола, на якому було розміщено чотири контрольних пункти з водою та харчуванням для бігунів. Два з них було встановлено біля підніжь Петросу та Говерли, а ще два – на самих вершинах. Увесь маршрут представляв собою суцільне бездоріжжя.

Перші кілометри довелося бігти по пологому підйому, що поступово підіймався до першої вершини Петроса й ставав усе крутішим. Найцікавішим відрізком першої половини траси стала ділянка між першим контрольним пунктом та вершиною Петросу: вона була дуже кам’янистою та й місцями крутою, що не викликало великого захвату.

До першого контрольного пункту добіг легко, а ось збиратися на Петрос не горів бажанням. Але куди дітися – я став неспішно підійматися. Чим ближче я підіймався до вершини гори, тим частіше мені зустрічалися бігуни, які вже спускалися з неї. Гора Петрос вражала своєю красою, але насолоджуватися краєвидами змоги не залишалося. Підкріпившись солоденьким та напившись води, я почав спускатися донизу, щоб продовжити шлях до підніжжя Говерли.

Спускатися з Петроса теж було дуже важко. Я був не дуже досвідчений у бігу по вибоїстим доріжкам. Через це не вдавалося підвищувати швидкість, але завдяки своїй повільності я врятувався від кількох падінь. Підйом та спуск з Петросу зайняли в мене 2 години 26 хвилин та 8 секунд.



У підніжжя гори на контрольному пункті я перекусив, й поповнивши запаси води вирушив до другої за маршрутом вершини – Говерли. Цей відрізок шляху проходив по місцевості з невеликими підйомами, що після сходження на Петрос здалися мені майже рівнинними. Бігти тут було легше, завдяки чому можна було інколи відволіктися на вражаючі гірські краєвиди.

Наблизившись до Говерли я бачив як на неї підіймаються деякі бігуни, а інші вже навпаки – спускаються. Перевівши подих на контрольному пункті біля підніжжя Говерли, після чого вирушив штурмувати її. Підйом дався значно легше, ніж на Петрос. Десять миль вдалось подолати за 3 години 54 хвилини та 32 секунди. Після підйому на Говерлу треба було подолати останню ділянку – 8 кілометрів спуску до фінішного майданчика.

На перших чотирьох кілометрах спуску я біг пасовищами та мальовничими галявинами, а ще стільки ж – по лісу. Хоч бігти було важко, ліс додавав цьому складному процесу різноманіття. Сил бігти далі надавала близькість фінішного майданчика. Адже я добре знав, що як тільки перетнеш фінішну лінію, усю втому зніме як рукою й залишаться лише приємні враження та бурхливі спогади.

Враження

Забіг “Goverla Race” на всі сто відсотків виправдав мої очікування. Позитивна атмосфера та чудовий рівень організації дуже порадували. Траса була дуже мальовничою та добре розміченою. Я не тільки вперше отримав досвід гірського бігу, а ще й мав змогу насолодитися неймовірними краєвидами з Петросу та Говерли. “Goverla Race” – це хороший гірський біговий захід для тих, хто хоче вперше познайомитися з гірськими забігами.


Booking.com