Сільські пригоди - "Village Trail"

Сільські пригоди - "Village Trail"

Середина осені в мене видалась досить насиченою цікавими трейловими забігіми. Так як участь в трейлі “Irdyn Trail Run” запланував ще з минулого року, то в компанію до нього обрав трейлового новачка “Village Trail”.

Анонс старту трейлу “Village Trail” з’явився всього за декілька тижнів до його першого старту. Хоча він і мав відбутись за тиждень після “Irdyn Trail Run” , але я ним таки зацікавився. По-перше, це був перший трейл в місті Білій Церкві, по-друге, трейл отримав цікавий маршрут та дистанцію у 27 кілометри. Тому вирішив не обходити його стороною.

Registration

Оскільки “Village Trail” з’явився в трейловому календарі України спонтанно, реєстрація на нього проходила через google form, після заповнення якої від організаторів приходив лист з реквізитами на оплату стартового внеску. Стартовий номер присвоювався після підтвердження оплати участі.

Дорога та біг

Добиратися до місця старту вирішив у день проведення трейла, так як від Києва до Білої Церкви їхати зовсім трохи, та й старт запланували на 11 годину. Часу вистачило і на те, щоб трохи прогулятись містом дорогою до стартового містечка.

В Білій Церкві я був перший раз. Місто мені сподобалось: воно чисте, особливо приємне враження на мене склала виділена смуга громадського транспорту, по якій, на моє велике здивування, тільки їздив громадський транспорт, а інші автомобілі туди не заїжджали. Невже в Україні трапляються міста, де автобуси, тролейбуси та маршрутки можуть вільно їздити своєю смугою, яка, до того ж, не перетворена в парковку? Хоча і тут не обійшлось від розчарувань. Я йшов до місця старту, аж коли мені пощастило на проспекті Князя Володимира натрапити на один міст. Він ніби був і непоганим для
автомобілістів: нове дорожнє покриття тут ні ямки, ні горбика. Але коли ти пішохід чи велосипедист, то на тебе чекає трохи здивування. Колись на мосту також, мабуть, був тротуар. Та зараз це так назвати не можна, бо він повністю розбитий, усіяний ямами, завдяки яким
запросто можна провались униз. Чи можна взагалі ходити по ньому? Ну, не знаю, чиновники, напевне, вважають, що можна, якщо він відкритий для пішоходів. Немає навіть ніяких застережних знаків! Як так можна робити ремонт? Одну частину ремонтують, а іншу ні. Зручніше ж зробити ремонт всієї поверхні мосту. Хоча ні, коли
робиш ремонт об’єкта повністю, кошти дерибаниш один раз, а так можна декілька раз. Тому, напевне, для них так зручніше.

Старт трейлового забіга "Village Trail"
Старт трейлового забіга “Village Trail”

Так як стартове містечко розкинули на галявині у лісі, у мене було два шляхи, щоб туди дістатись: вуличками міста або піти через поля. Вибрав, звісно, другий варіант, аби побачити річку Рось і трішки помилуватись навколишньою природою.

Маршрут трейла "Village Trail"
Маршрут трейлового забіга “Village Trail”

Діставшись місця старту, одразу ж забрав свій стартовий номер та почав очікувати на початок трейла. Як на свій дебют, трейл “Village Trail” зібрав непогану кількість охочих його пробігти – 150 учасників.

Маршрут трейл “Village Trail” складався з одного кола та була доступна одна дистанція – 27 км.. Історія цього досить непоганого трейла розпочалася об 11 годині суботнього ранку.

Навколишня природа обіцяла, що знову буде цікаво. Перша частина виявилась цікаво, бо проходила лісовими дорогами та стежиною вздовж залізничної колії, після чого маршрут трейлу пірнав на територію сіл Томилівка та Клочки.

Трейловий забіг "Village Trail"
Трейловий забіг “Village Trail”

Оскільки трейл “Village Trail” стартував всього через 6 днів після “Irdyn Trail Run” , я розумів, що ноги ще не зовсім відновились після болотних пригод та рано чи пізно коліна мали мені сказати, що вони хочуть відпочинку. Не знав я тільки, який це буде кілометр трейла. Відразу після старту розпочав шукати бігунів з аналогічним моєму
темпом, за якими можна було досить довго триматись. Довго їх шукати особливо не довелось: десь на 2 милі мені вдалось прибитись до компанії двох хлопців, яких й тримався до середини траси, точніше до першого підйому, на гору Солов’юха, де вирішив трішки зробити фотографій навколишніх краєвидів.

Трейловий забіг "Village Trail"
Трейловий забіг “Village Trail”

Маршрут трейлу “Village Trail” мав багато маленьких підйомів та спусків, та цікавими були лише 2. Перший розташований приблизно 8 милі трейлу на горі Солов’юха та мав набір висоти 203 м., після якого на учасників чекав КП зі смаколиками. Зупинятись там надовго я не став, випив трішки води та продовжив рух в напрямку фінішу. Першу
половинку трейлу “Village Trail” мені вдалось подолати за 1 годину та 10 хвилин.

КП трейлового забіга "Village Trail" та його смаколики
КП трейлового забіга “Village Trail” та його смаколики

Наступні 8 миль виявились не менш цікавими, аніж перша частина трейлу. Другий підйом на учасників чекав приблизно на 10 милі з набором висоти в 183 метра, після якого слідувала досить крута дорога донизу. Для безпечного спуску навіть була натягнута мотузка. Наступна цікава локація – Дамба, після чого траса лежала через
поля та лісосмугу у напрямку фінішу.

Фініш трейлового забіга "Village Trail"
Фініш трейлового забіга “Village Trail”

Мої коліна почало давати про себе знати приблизно на 13 милі. Дистанцію в 13 миль мені вдалось подолати за 2 години 10 хвилин, тому останні 4 милі я вирішив з них більше не знущатись, оскільки за останні 6 днів вони достатньо натерпілись під час “Irdyn Trail Run” і “Village Trail”. Тому неспішно попрямував у напрямку фініша.

Impression

Трейл “Village Trail” залишив за собою гарні враження від організації та навколишньої природи. Організатори проклали цікавий маршрут трейлу “Village Trail”, що лежить не тільки лісом та полями, але й територією навколишніх сіл і ферм. Було навіть декілька асфальтованих відрізків територіями сіл. Розмітка маршруту кидалась у очі, вразила робота волонтерів. Особливо здивувався, що учасників увесь час супроводжували велосипедисти, які
вказували напрямок руху на проблемних поворотах.

Як для першого старту трейл “Village Trail” мав досить гарну організацію.

Примітка:

Не сподобалось лише біг на проміжку 9 – 10 милі, де маршрут проходив асфальтним відрізком. Траплялись такі “примати” за кермом “корит”, які бачили, як по узбіччю рухається колона людей тому проносились біля них на повній швидкості. Я так розумію, це були ті, хто завжди кудись запізнюється. Але радували ті водії, які зменшували швидкість та старались перелаштуватись в іншу смугу.