Прогулянка по болотах - "Irdyn Trail Run"

Прогулянка по болотах - "Irdyn Trail Run"

Після спекотного літа та не менш спекотного вересня у вікно почав стукати жовтень. А це, в свою чергу, означало, що осінь з кожним днем бере своє все більше. Тому прийшов час змінювати улюблені міські забіги на не менш захоплюючі та цікаві трейли осінніми лісами, парками та полями.

Моє ж знайомство з трейлами розпочалось ще минулої осені. Тоді мені пощастило прийняти участь в “Didorivka Trail Run” та легендарному “Осінньому листі” (тут без сарказму, оскільки вважаю даний півмарафон пращуром усіх сучасних українських забігів), паралельно приглядаючись до інших подібних стартів. Коли прийшов час складати графік стартів на осінь, в мене вже була своєрідна заготовка стартів, що мали радувати мене цієї осені і  “Irdyn Trail Run” займав у ньому головне місце, пізніше до них приєднався ще “Village Trail”. Тому осінь в мене мала вийти доволі цікавою та наповненою біговими пригодами.

Але все ж повернемось до “Irdyn Trail Run”. Вперше натрапив на нього десь у 2018 році, а пізніше прочитав про нього у статтю українського бігового блогера під назвою “Забористый “Irdyn Trail Run”“, яка
ще більше підігріла зацікавленість у даному трейлі. Як тільки розпочалась реєстрація на “Irdyn Trail Run”, я відразу ж на нього зареєструвався.

Registration

У реєстрації нічого особливого не було: вона відбувалась на сайті vseprobegi.org. Якщо ти не зареєстрований там, спочатку створюєш свій акаунт, вказуючи свої контактні дані, після цього заходиш у свій кабінет, обираєш подію та потрібну дистанцію, оплачуєш стартовий внесок, після чого тобі присвоюється стартовий номер. Якщо ж у тебе є свій кабінет, заходиш в нього, вибираєш дистанцію та оплачуєш стартовий внесок – контактні дані самі підтягуються з кабінету. Також в трейла є сторінка на fb, де публікуються найактуальніші новини що відносяться до даної події.

Road

Після реєстрації приходить черга найцікавішого: як дістатись до місця проведення трейла. В попередні роки туди потрапити можна було двома способами: їхати в Черкаси, звідки маршруткою чи трансфером від організаторів до місця старту або ж добиратись до місця старту за день до початку. В другому випадку організатори розміщують вас у спортзалі місцевої школи.

Але цього року ситуація трішки змінилась, з’явився ще третій варіант. Тепер організовується трансфер з Києва, ціна якого в обидві сторони обходиться у 510 грн.. Не можу сказати, багато це чи ні, та, як на мене, це дуже зручно, а головне – після старту не потрібно ламати голову, як повернутись додому.

Тому як тільки побачив цю новину одразу ж відправив свою заявку на трансфер. Подорож розпочалась зранку в неділю з метро Видубичі, де мікроавтобус забрав учасників трейла та відправився у напрямку стартового містечка.

Run

Стартове містечко розміщувалось на лісовій галявині, де була організована видача стартових пакетів, камери схову, гардеробні та готувалась їжа для учасників.

Irdyn Trail Run

Для того, щоб отримати стартовий номер, потрібно було сказати П.І.Б. або номер учасника, підписати документ, що відповідаєш сам за себе. Після того, як стартовий номер був у моїх руках, розпочалась підготовка до самого трейла: переодягання та невеличка розминка.

Старт трейла був запланований на 11 годину. Дистанція 30 км складалася з двох петель по 15 км, причому перша петля була складнішою, ніж друга. Маршрут проходив в основному лісними дорогами та територією болота, мав досить багато підйомів та спусків. Старт був масовий для учасників 30 та 15 км. Після вступного слова організаторів учасники забіглу побігли назустріч своєму фінішу.

Перша частина трейла долалась досить легко та більш-менш комфортно в основному через чудовий осінній ліс та навколишню природу. Більшість трейлу доводилось бігти лісовими дорогами, запорошеними осінньою листовою. Головна небезпека були – різні палки, які причаїлись під опалим листям та очікували на неуважних учасників. Мені ж пощастило два рази перечепитись через них та більш детально їх розгледіти.

На середині ж першої петлі на учасників чекала одне з двох головних випробувань – перший великий підйом, який вдалось подолати досить таки легко. Іншою ізюминкою першої петлі – біг через болото, який подарував ой як багато захоплюючих вражень. Далі відрізок берегом болота, який теж в собі приховував небезпеку, оскільки був вкритий різними ямами. З однією з них мені теж пощастило познайомитись.

Подальший маршрут знову йшов через ліс, де на учасників чекав перший пункт гідрації.

Що ж, перша частина трейла “Irdyn Trail Run” мені класно зайшла, хоч як тільки подолав перші кілометри в голові крутились думки, що до такого не готовий. Але перші 8 миль були мною подолані за 1 годину 25 хвилин, хоча ноги почали нагадувати про себе, але такий розвиток подій мене таки радував. Так поступово наближалася друга частина трейла “Irdyn Trail Run”.

Другий відрізок трейла проходив в основному лісовими дорогами. Головна його родзинка – підйом, який чекав на учасників на перших кілометрах другої петлі, а заодно це був другий найскладніший підйом “Irdyn Trail Run”, після чого учасників чекав більш-менш рівнинний маршрут, на якому можна було надолужувати все те, що було втрачено під час першої петлі та на двох підйомах. Не можу сказати, що сам підйом давався легко, але й складним його назвати не можна. Він же представ переді мною десь на 9 – 10 милі бігу, тому з легкістю підкорити його навряд чи вийшло. Далі для учасників підготували свого роду вишеньку на торті під назвою “Irdyn Trail Run”: швидкісний відрізок забігу протяжністю десь 9 миль. Моє підкорення відрізку в 13 миль, теж вийшло досить непоганим – даний відрізок траси я подолав за 2 години та 28 хвилин, та на 11 – 12 милі праве коліно розпочало капризувати. Це почало викликати деяке занепокоєння. По-перше, далі, як я вже казав, на мене чекав в більш-менш рівнинний відрізок протяжністю десь 8 – 9 миль, на якому хотілось почати відвойовувати втрачені позиції і приходило розуміння, що він досить таки довгий, а коліно може почати змінювати свій поки тихий голосок на більш сильніший. Перед 15 милею знову ж таки з’явився шанс трішки поблукати навколишніми лісами, але ця ініціатива була вчасно зупинена. Я потрохи наближався до другого пункту гідрації, який знаходився перед 16 милею, де вдалось трохи поновити сили, після чого я відправився назустріч фінішу. Тим часом коліно почало розуміти, що до його голосу не дуже прислуховуються та почало проявляти себе активніше. З 16 милі біг ставав інтервальним: півмилі бігу, потім заспокоєння коліна – випробовувати його терпіння не дуже хотілось. Так як розумів, що після “Irdyn Trail Run” на мене чекають ще інші цікаві забіги. Ми знайшовши з ним більш-менш спільну мову просувались далі, та за милі дві – дві з половиною до фінішу мої стосунки з коліном почали давати тріщину. Бігти більше 300 метрів не вдавалось, кожна ямка, що траплялась на цьому шляху, почала відчуватись коліном, а воно в свою чергу розповідати мені. Довелось повністю перейти на швидку ходьбу, хоч останній кілометр і проходив по асфальтованій дорозі і я не полишав спроб його побігти, але біг давався дуже важко. Як тільки я перетнув фінішну лінію, відразу відправився відпочивати від бігу. “Irdyn Trail Run” забрав досить багато сил, але взамін подарував позитив та цікаві емоції.

Impression

“Irdyn Trail Run” став цього року моїм четвертим трейлом. Як і усі попередні трейли, він повністю виправдав мої очікування. Сподобалась організація забігу. Дивувало те, що цього року місцева влада звернула увагу на цей забіг: по-перше, це трейл. В Україні і на шосейні гонки не сильно звертають увагу, що ж тоді вже можна казати про трейли, які мають на порядок менше кількість учасників. Та те, що місцева влада пообіцяла з наступного року підтримувати його фінансово, як на мене, є досить таки круто. Може, прийде час, коли в усіх українських забігах місцева влада прийматиме таку ж участь, як і в інших європейських країнах при організації подібного роду заходів, велогонок чи змагань з орієнтування. Це буде допомагати активнішому розвитку бігових заходів.

Маршрут “Irdyn Trail Run” мені дуже сподобався. Щодо маршруту, тут сподобалось усе: спочатку складна частина, а потім легша. Це давало змогу надолужити втрачене на складному шматку на шляху до фінішу. Не завжди зустрінеш такий колоритний, та цікавий маршрут, який постійно дарує гарні враження від навколишньої природи нашої країни. Сама бігова траса гарно розмічена, всі повороти були позначені та досить гарно марковані.