Плануючи свій календар бігу на листопад, я думав, що візьму участь у двох забігах по 10 км. Та зовсім випадково, переглядаючи майбутні бігові події у Польщі, мені в очі кинувся ‘Bieg Niepodleglosci’ – забіг на 10 км, що проводився у Познані. Вперше я почув про нього під час участі в півмарафоні у Тарчині. Там разом з пімарафоном проводився забіг на 10 км. присвячений відновленню Польщею своєї Незалежності – цього року поляки святкувати 100 років з дня проголошення незалежності. Трохи пошукавши інформації про забіг, я дізнався, що забіги під загальною назвою ‘Bieg Niepodleglosci’ проводиться у різних польських містах, причому інколи відіграє роль супутника більших дистанцій, а інколи – самостійні події, як от у Варшаві, Вроцлаві or Poznan.
Аналог такої серії бігових подій в Україні – ‘Забіг у Вишиванках‘. Чим мене зацікавила польська подія? По-перше, вона доволі масштабна: кількість учасників сягала 25 тисяч, не кожен забіг може похвалитись такою кількістю учасників. По-друге, тих, хто подолав маршрут, чекав сюрприз – цікава медаль фінішера.
Тут все в звичайному режимі: зареєструватись можна на сайті biegniepodleglosci.pl. Але не так все просто, як здається. Дійшовши до оплати, я стикнувся з проблемою: усі системи оплати – польські, тому якщо ти мешкаєш в Україні, то оплатити трішки проблематично. Зареєструвавшись за допомогою знайомих з Польщі, я зайнявся пошуком хостелу поблизу місця старту.
Добиратись до Познані я вирішив через Катовиці. Прилетівши в Катовиці, я одразу знайшов автобус, який довіз мене до залізничного вокзалу. Там я купив квиток на найближчий потяг до Познані і відправився у дорогу, що зайняла близько чотирьох годин.
Після прибуття у Познань, в мене було потрібно вирішити дві основні задачі, перед прогулянкою містом: забрати стартовий номер на забіг та заселитись у хостел.
Видача номерів відбувалась неподалік вокзалу в одному з павільйонів місцевого виставкового центру: 5 хвилин і я був на місці призначення. Павільйон виявився величезною залою, де розміщувались столи для видачі, поділені відповідно до стартових номерів. У мене перевірили документи та видали стартовий пакет, всередині якого був стартовий номер, еко-сумка, шпильки, номер для речей, батончик та футболку (колір можна було вибрати на місці (червоний або білий)). Уся процедура потратила десь цілих 2 хвилини мого часу. Виконавши головну місію, я прогулявся центром та торговим центром «Stary Browar» так як поселення до хостелу було можливе лиш з 14 години. Хостел вибирав так щоб розташовувався десь посередині між вокзалом та місцем старту.
Прокинувшись зранку, я зібрав речі та відправився до місця старту забігу. Він знаходився в 25 хвилинах від мого хостелу. Коли я вийшов на вулицю, то зрозумів, що GPS можна не користуватись, адже мене оточували лиш люди в червоних та білих футболках які направлялись в одну сторону, що і я. Прийшовши до місця старту та переодягнувшись я вирушив шукати камеру схову. Цікаво було те, що черг біля камери схову не було ні під час здачі, ні тоді, коли я забирав свої речі. Камеру схову також були поділені за стартовими номерами.
Здавши речі я пішов займати місце на старті. Усі учасники були поділені на сектори, аби стартувати поступово, за чим слідкували волонтери. Тому я пішов шукати свою літеру. Перед стартом відбулась імпровізована розминка учасників та пролунав гімн Польщі. Після чого сектори почали по черзі стартувати.
Маршрут складався з одного кола, покриття траси асфальт, також інколи траплялись невеликі спуски і підйомі. Пунктів деградації не було, тому воду треба було брати з собою, чого я, чомусь, не зробив.
Процес бігу давався не дуже добре: хоч траса була прямою, але купа людей бігла суцільною масою, що дуже заважало при бігові. Це було щось схоже до інтервального бігу: ти то розганяєшся, то скидаєш темп так як немає як обігнати попередніх. Шалена підтримка на трасі від гостей та жителів міста. Під кінець траси, можна було зустріти учасників, які вже фінішували в прогулювались містом, підтримуючи тих хто ще біг.
Фінішна лінія співпадала зі стартом. Аби отримати свою медаль, необхідно було ще трохи неспішно пройтись – трохи далі «конвеєрним» способом видавали їх учасникам. На цьому етапові без черг не обійшлось. Разом з медаллю я отримав воду та круасан, та помалу пішов за речами до камер схову. Трохи відпочивши від бігу, переодягнувся, зробивши декілька фото я вирушив на вокзал, де мав сісти на автобус до Києва. По дорозі заглянувши ще на парад до Дня незалежності, який саме розпочинався.
