10 кілометрів щастя - "Didorivka XC Duathlon, MTB Race & Trail Run"

10 кілометрів щастя - "Didorivka XC Duathlon, MTB Race & Trail Run"

Важко посперечатися, що для багатьох біг – це, так би мовити, однотипне рутинне зайняття. Прокидаючись зранку ти взуваєш свої кросівки, одягаєш зручний спортивний костюм та біжиш у вже такий знайомий парк. Все це повторюється з дня на день – це ти робив вчора, та будеш робити завтра, через тиждень та місяць. Як внести різноманітність у свій біг, щоб він не став рутиною, яка швидко набридне? Допомагають із цим нові локації та враження.



Так сталося й цього разу вирішив зареєструвався на черговій півмарафон, але перед ним взяти участь у ще одному невеличкому забігові. Так як, хотів пробігти дистанцію не більше десяти кілометрів, щоб сильно не навантажувати ноги перед наступним, більш складним забігом.

Дуже мені хотілося пробігтися Голосіївським парком – ще у червні поклав на нього око. Саме тоді проводився трейловий забіг “Goloseevo Trail Half Marathon”, що організували “MULTIKI”. Але у той час віддав перевагу іншому, більш звичному для себе, формату забігу, а саме міському півмарафону “Ternopil Half Marathon”.

Саме тому забіг “Didorivka XC Duathlon, MTB Race & Trail Run” став для мене дуже доречним. Окрім цього мені ще не доводилося брати участь у трейловому форматі забігу. Інакше кажучи, він планувався мною як приємна прогулянка, принаймні на це сподівався до самого дня проведення забігу.

Реєстрація

Зареєструватися для участі у трейлі треба було на сайті vseprobegi.org. Приємно здивувала система внесків «Все включено», з якою я зіткнувся уперше. Якщо такий внесок вам не підходить, можна окремо сплатити стартовий внесок та окремо придбати медаль й футболку за бажанням. За реєстрацію на десять кілометрів я заплатив 330 гривень. Також у події була окрема сторінка у Фейсбуці, яка активно наповнювалася організаторами. Завдяки цьому кожен бажаючий мав змогу дізнатися усі актуальні новини про цю бігову подію.

Стартовий пакет

Видача стартових пакетів відбувалася за день до проведення трейлу та за годину до старту. Через це я прийняв рішення забрати свій пакет вранці у суботу, після чого подивитися на стартове містечко, щоб попередньо ознайомитися з локацією майбутньої події. Стартове містечко за день до проведення трейловогозабігу “Didorivka Trail Run” представляло з себе два намети з невеличкими столиками, за якими сиділи дві дівчини, що видавали учасникам їх стартові пакети.

Маршрут

Для дистанції на десять кілометрів було відведено два кола, що проходили територією біля озера Дідорівка. У кінці першого кола була встановлена станція гідрації. Увесь маршрут складався з ґрунтованої дороги та вузьких стежок навколишіми пагорбами. На шляху дуже часто зустрічалися спуски та підйоми, але й траплялися й рівні ділянки траси, які обов’язково закінчувалися черговим спуском чи підйомом.

Біг

Цього разу я стартував із запізненням, тому початок трейлу “Didorivka Trail Run” був для мене не найкращім. Усе почалося з невеличкого підйому вгору на пагорб. Лише потім я зрозумів, що це ще були квіточки. Найцікавіше почалося далі – через те, що на шляху дуже багато пагорбів та спусків, підбігаючи до чергового з них, у голові миготить одна й та сама думка: “Це що, якийсь жарт?”.

Приблизно перші три милі я подолав за 31 хвилину. Щоб ви розуміли, таку ж саму дистанцію під час останнього тренування я пробігав за 24 хвилини, а під час останнього забігу – за 23 хвилини.



Сподобалося мені як була розмічена траса: повороти відмічалися великою кількістю сигнальних білих та красних стрічок, які вказували бігунам вірний напрямок. На деяких поворотах навіть стояли волонтери, які не тільки показували напрямок, а ще й жваво підтримували учасників трейлу. Єдине, що б я зауважив: не вистачало табличок, які б допомагати бігуну зрозуміти, що він рухається у правильному напрямку.

Фінішний майданчик було встановлено на мальовничій галявинці посеред лісу. Організатори зустрічали фінішерів, оголошуючи їх імена, прізвища та номери, а також дарували смачні яблука. Також тут була розташована фотозона та намети зі смаколиками.

Враження

Трейловий забіг “Didorivka XC Duathlon, MTB Race & Trail Run” запам’ятався не тільки зовсім новим форматом траси, а й неповторними новими враженнями від її подоланні. Тут я також завів нові знайомства, які завжди доречні, адже після фінішу так хочеться поділитися з кимось своїми емоціями.



Усі півмарафони, у яких я брав участь раніше, були міськими забігами. Лише в деяких з них траса супроводжувалася пересічною місцевістю як, наприклад, у “Петропавлівському півмарафоні” чи “Ternopil Half Marathon”, або проходила за межами міста, як на “Tarczyn Polmarathon” чи “Leiden Marathon”. На усіх забігах інколи траплялися невеличкі підйоми та спуски. Але це були лише окремі частинки величезного шляху. Тут же траса була зовсім не асфальтована, постійно траплялися пагорби, потрібно було постійно бігти, то вгору, то вниз.

Сказати, що я такого не очікував – це нічого не сказати. Але такий формат траси виявився дуже файним для мене – трейловий забіг “Didorivka Trail Run” перевершив будь-які сподівання як з приводи маршруту, так і емоцій. Біжучи дорогами міста, ти милуєшся гарною історичною або сучасною архітектурою, а тут зовсім інакше – навколо тебе тільки прекрасний осінній ліс, що радую око ще більше.


Booking.com