Останні два роки у моєму житті важливе місце займає захоплення бігом. Протягом цього часу я повільно та не поспішаючи наближався до своєї заповітної мрії, яку зробив головною ціллю – подолати повний марафон.
Готуватися до такої важливої події став заздалегідь ще у лютому. Активно брав участь у бігових заходах, які були мені цікавими, та не нехтував тренуваннями. У 2019 році я спланував біговий графік таким чином, що пік бігової активності приходився на період квітня та початок травня. Все пройшло вдало й мені пощастило реалізувати задумане. У цей період я вдало подолав три півмарафони, що проводилися у містах Славутич, Познань та Білосток.
Ще було подолано забіг на 30 кілометрів у Харкові, та невеличкий трейловий забіг у Броварах. Харківський забіг на 30 кілометрів став найважливішим етапом підготовки до мого першого повного марафону. Саме на ньому я випробовував свій організм та спостерігав за тим, як він реагує на більш тривалі дистанції та підвищене навантаження.
У якості свого першого марафону я спочатку хотів обрати “Prague Marathon“. Однак тоді вже запланував участь у “Białystok Half Marathon”, а дати проведення цих забігів співпадали. Чому все ж таки обрав півмарафон у Білостоку? Річ у тому, що у мене була мета пробігти польську бігову серію під назвою “Корони Польських Півмарафонів”. Роздумував десь місяць, після чого все ж вирішив не відхилятися від основного плану та пробігти “Białystok Half Marathon“, а потім придивлятися до інших марафонів, що проводяться у травні.
З інших травневих марафонів мене найбільше зацікавили два скандинавські марафони – один проходить у Стокгольмі, а другий у Копенгагені. Я вже дуже давно мріяв завітати до Данії, тому обрав для саме “Copenhagen Marathon”. Додатковими перевагами стали цікавий маршрут та те, що у цьому році марафон мав ювілейний старт.
Реєстрація
Проходила реєстрація на офіційному веб-сайті заходу cphmarathon.com. Щоб стати учасником бігової події треба було вказати свої особисті та контактні дані, а також приблизний час, за який учасник може пробігти дистанцію у 42 кілометри (спираючись на досвід попередніх забігів). Також можна було обрати відповідний розмір футболки з офіційним логотипом марафону. На сайті номер учаснику присвоюється автоматично після сплати стартового внеску.
Марафон має круговий маршрут, траса якого проходить центральними та прилеглими вулицями Копенгагену неподалік від найважливіших архітектурних пам’яток столиці Данії. Забрати свій стартовий пакунок можна було безпосередньо перед стартом забігу з п’ятниці по неділю.
Після сплати стартового внеску та знайомства з маршрутом я став планувати подорож до Данії. Треба було придбати квитки на літак та обрати й забронювати підходяще житло. Я вирішив вилітати до Копенгагену увечері п’ятниці, щоб субота залишалася вільною для знайомства с містом. Крім того ще потрібно було забрати свій стартовий пакунок та відвідати виставку “SportExpo”.
Біг
Прилетів я до Копенгагену у п’ятницю ввечері як й планував. З аеропорту мені треба було добратися до свого місця проживання. Не втрачаючи ні хвилини, я вирішив почати знайомство з містом й насолоджувався вечірньою прогулянкою вуличками Копенгагену.
У суботу першим ділом треба було отримати стартовий пакунок, тому я прокинувся раніше й пішов за ним до спортивного комплексу під назвою “Sparta Hallen”. Тут також проводилися забіги для дітей та спортивна виставка “SportExpo”. Щоб отримати стартовий пакунок треба надати паспорт та сертифікат учасника марафону, який я отримав поштою за місяць після реєстрації.
Першу половину дня я займався отриманням пакунку та знайомством зі “SportExpo”. Спортивна виставка була організована дуже вдало: тут можна було побачити не тільки спортивні товари, а й багато стендів з інформацією про різноманітні марафони з усього світу. Завершивши підготовку до забігу, я прогулявся містом, зробив невеличку вечірню пробіжку та пішов відпочивати й набиратися сил до марафону. Перед цим я завітав до супермаркету, щоб придбати достатню кількість води та ізотоніку, бо вирішив бігти марафон тільки на них, без використання гелів.
Недільний ранок пробудив мене достатньо хорошою для бігу погодою. Особливо радувало те, що небо було похмурим й були усі передумови того, що можливо піде дощ. Це дуже тішило, бо бігти по спеці зовсім не хотілося.
Стартове містечко було розкинуте на набережній острова Брюгге. Для учасників марафону тут влаштували переодягальні, камери схову та місця видачі стартових пакетів. Бігуни почали збиратися з рання й ближче до старту їх прибувало все більше. Одні бігуни розминалися перед марафоном, інші переодягалися у зручний одяг, а хтось насолоджувався красою краєвидів Копенгагену, які відкривалися з набережної.
Організатори розділили учасників марафони за секторами, відповідними до обраного ними часу долання дистанції на 42 кілометрів. Що відрізняє цей марафон від півмарафонів, що проводилися у Польщі, де бігун має стартувати саме у тій групі, яку обрав під час реєстрації, в Копенгагені дозволялося змінити свою групу перед самим стартом. У всіх бігунів були однакові стартові номери – їх не поділяли на групи за кольорами. Тому учасник міг сам обрати який час та у якій групі він буде бігти.
Старт марафону пролунав о 9:30. Спочатку усі почали бігти суцільним натовпом, через що початок марафону видався не дуже зручним. Я обрав плейсмейкерів на час 4 години 10 хвилин й намагався триматися заданого темпу плейсмейкером.
Перша половина марафону пройшла комфортно, тому бігти мені було легко. Великий плюс був у рівнинній трасі марафону хоча й зустрілося декілька підйомів. Також допомагало те, що погода була похмурою й сонце почало з’являтися тільки ближче до полудня.
Як тільки на моєму шляху зустрічалися пункти гідрації, я не нехтував ними скористатися. Плейсмейкерів я намагався дотримуватися усю першу половину марафону, яку вдалося подолати за 2 години 2 хвилини. До фінішу я рухався доволі впевнено. Початок другої половини марафону пройшов під дуже красивою аркою, яка була сигналом для бігунів, що половина забігу подолано.
Попереду мене чекала ще одна психологічна позначка у 19 миль. Спитаєте, чого саме ця відмітка? Після пробігу “Easter Run” на 30 кілометрів вже знав який мені потрібен час для її долання. Тому сподівався що при подоланні цієї дистанції в мене не виникне якихось проблем та суттєвих розходжень у часі.
Крім самої позначки у 42 кілометрів, основним випробовуванням для фізичного та психологічного стану став підйом, який зустрічався бігунам на 15-й милі й вів до естакади. Мабуть, більше тут зіграло саме психологічне навантаження. Тут також став доречним досвід Харківської півмарафону, де при підйомі на один пагорб тебе вже очікує підйом на другий. Долати ще один такий пагорб на своєму шляху дуже не хотілося.
Позначку у 19 миль мені вдалося подолати за 3:10, що стало лише на хвилину більше ніж під час “Easter Run“, а це я вважаю дуже непогано. У запланованому темпі я продовжував бігти до фінішу. Час подолання марафону повинен був складати десь 4:10 – 4:20, бо щоб подолати ще 7 миль цілком вистачило б години, не дивлячись на те, що це усього лише теоретичні розрахунки, які не завжди збігаються з реальністю. Наближаючись до фінішу мені все частіше зустрічалися бігуни, яким надавали допомогу парамедики, щоб привести їх у нормальний стан. Тому я біг все повільніше, аби не ризикувати.
7 миль, що залишилися до фінішу, перетворилися на перебіжки від однієї станції гідрації до наступної, де можна було відновити сили, випити води та ізотоніку й підкріпитися фруктами. Саме це трішки відволікало мене від втоми. На протязі цих семи миль я запихавав у себе усе, що тільки міг зустріти на шляху: від піци, якою датчани пригощали бігунів, та енергетиків Редбул. Десь на відрізку 39-40 кілометрів я став економити вже й так виснажені сили для останнього ривка, який на мене очікував перед фінішем.
Перед фінішем на бігунів очікував сюрприз у вигляді невеликого підйому на міст. Як тільки я побачив його, одразу промайнула думка: “Ні, тільки не це, хоч підйом й невисокий, але мені зовсім не хочеться на нього підійматися”. Доки голова залишалася у роздумах, ноги не поспішаючи крокували до підйому. Залишилося лише це останнє випробовування, за яким залишався лише спуск та фініш.
Сил бігти далі додавали вболівальники, які стояли вздовж узбіччя дороги. Уся ця жвава атмосфера та відчуття, що до фінішної прямої залишилося зовсім трішки, на подив надали нових сил. Після подолання дистанції у 42 кілометра за 4: 48 мої ноги все ж довели мене до такої очікуваної арки, на якій було написано “Фініш”. Фінішувавши я нарешті зміг відновити сили та пригоститися випічкою, гарячим шоколадом, колою та фруктами. А найкраще те, що вже не треба було нікуди бігти.
Враження
Перший марафон, у якому мені довелося взяти участь, виправдав усі очікування. “Copenhagen Marathon” подарував незабутні враження та емоції не тільки від процесу бігу, а й від неповторної атмосфери. Дуже приємно було пробігти вздовж українського посольства у Данії та почути рідну мову. Державний український прапор надав нового натхнення вже на другому колі, коли під час бігу ти виснажений настільки, що виглядаєш хоч якісь надихаючі моменти, щоб мати змогу продовжувати свій шлях.
Порадувала продумана траса – вона проходила вздовж цікавих архітектурних пам’яток міста. На протязі усієї траси відчувалася гарна підтримка містян та гостей бігового свята. Після фінішу на бігунів чекає не тільки змога підкріпитися та відновити сили, а ще й душ та розслабляючий масаж. Для мене основною ціллю стало пробігти марафон без наслідків, щоб цей забіг не став останнім у моїй практиці.
Звісно, спочатку дуже хотілося вкластися у час 4:10-4:20 год., але у процесі бігу це відходить на другий план й вже хочеться вкластися хоча б у 5 годин, але щоб не травмуватися. “Copenhagen Marathon” став для мене наступною сходинкою у біговій кар’єрі й новим рівнем розвитку як бігуна. Саме тому я хочу додати до бігового календаря на наступний рік ще більше цікавих марафонів.
