Взяти участь у забігу в місті, де ще не був, – ось який план я поставив собі на осінь. Зрештою, всі ми ще зі школи звикли, що саме восени починається нове. Так у моєму графіку забігів з’явилася “Червоноградська десятка”.
Чому саме вона? Найперший критерій – місто. Воно мало бути новим для мене, та ще й розташованим так, щоб не довелося далеко їхати. Другий критерій – дистанція. Цього разу хотів випробувати свої сили на меншій, ніж півмарафон, відстані. З огляду на ці два пункти я зупинився на Червонограді, що на Львівщині, та надшвидкому забігу цим містом.
“Червоноградська десятка” – змагання, що проходять з 2017 року. Саме тоді їх вперше провели з нагоди 325-річчя Червонограда, але потім це свято бігу стало регулярним. У програму організатори включають дистанцію на 10 км, благодійний забіг на 1,5 км та коротку дистанція для дітей. Проводяться бігові перегони вулицями Червонограда, сертифікованою трасою. Участь можуть брати і професійні спортсмени, і аматори. А в благодійному забігу – навіть ті, хто не хоче чи не може бігти, але має бажання долучитися до доброї справи.
Реєстрація – за класикою
Як і на більшість офіційних забігів, на “Червоноградську десятку” треба попередньо зареєструватися онлайн. Зробити це можна на сайті runstyle.net. На цьому етапі не було нічого нового – треба було внести свої дані у форму, оплатити стартовий внесок і отримати підтвердження.
Остаточною заявкою для участі у змаганнях вважаються: попередня реєстрація, оплата стартового внеску, заява учасника пробігу із особистим підписом і медична довідка. Так-так, саме медична довідка. Вона потрібна всім, хто хоче подолати дистанцію 10 кілометрів.
Так само за традицією учасники забігу отримують стартовий пакет з браслетом учасника, електронним чіпом для фіксації результату, а по завершенні – медаль фінішера. Але про це – далі. Поки ж поділюся враженнями від перших хвилин у Червонограді.
Це місто – доволі важливий економічний та культурний центр Львівської області. А ще – один з головних та найбільших транспортних вузлів Західної України. Тож не дивно, що Червоноградський залізничний вокзал – сучасна, цікава з архітектурної точки зору будівля, яку не дуже й очікуєш побачити в районному центрі.
До забігу – прогулянка містом
“Червоноградська десятка” стартує рано, якщо порівнювати з іншими забігами в Україні. Видача стартових пакетів починається вже о 7-й. Тож я трохи побув на міському вокзалі й вирушив до місця проведення змагань. Поки йшов, устиг трохи роздивитися вулички Червонограда.
Одразу помітив: у місті багато невеликих двох- , трьох- і п’ятиповерхових будиночків. Це мені нагадало польський Валбжих, який, як і Червоноград, – шахтарське містечко. Але дечим вони суттєво відрізняються у Валбжиху бережуть свою архітектуру, тоді як у Червонограді її навпаки руйнують. Чи варто говорити, в якому з цих міст є балкони, обшиті вагонкою, чи навіть добудовані як додаткові квадратні метри? Але пропоную поговорити про місто згодом, поки ж повернімося до забігу.
Настав час бігти
Місце старту і фінішу “Червоноградської десятки” – Вічева площа у самому центрі міста. Саме там видають стартові пакети, відбувається розминка перед забігом та проходить церемонія нагородження переможців. Маршрут дистанції на 10 кілометрів – це одне коло майже через усе місто виключно асфальтованими вулицями.
Старт був запланований на 9 ранку. Ближче до цього часу площа ніби ожила – з’являлося все більше людей, які готувалися до забігу. Вже потім у новинах прочитав, що в “Червоноградській десятці” взяли участь понад півтори сотні бігунів.
Перед стартом я поставив собі за мету подолати все коло за 40 хвилин. На змаганнях були присутні пейсмейкери (*бігуни, які проходять всю дистанцію у певному темпі та допомагають іншим учасникам фінішувати з потрібним результатом – Авт.), тож на початку я тримався за того, хто вів цим часом.
Але довго бігти у такому темпі мені не вдалося, тож після 4 кілометрів помалу почав відставати. На позначці 5 кілометрів навіть почав думати, що знову переоцінив свої сили. Це засмучувало. Та гонка тривала, і хотілося якщо й не пробігти за 40 хв., то хоча би покращити свій особистий результат на 10 кілометрів. Тож останні 3 кілометри дистанції намагався відіграти якомога більше. І це мені вдалося – за фінішним результатом я покращив своє попереднє досягнення на такій дистанції на кілька хвилин.
А на фініші вже чекали активності від організаторів. Наприклад, душ від місцевих рятувальників просто з пожежної машини, що виявився дуже доречним. А ще смачний чай і куліш, яким пригощали всіх охочих.
Кілька годин на місто
Забіг завершився, але в мене залишався час до поїзда, тож я вирішив ще погуляти Червоноградом. І куди ж у цій справі без гугла? За порадою з мережі я обрав Кристинопольський палац, який до початку ХХ століття був частиною величезної садиби з парком і замком.
Палац на перший погляд більше нагадував чергову занедбану пам’ятку архітектури. Але згодом все виявилось не так і погано. Виявляється, що всередині будівлі працює музей, тож я пішов на екскурсію. І це було правильне рішення! Адже основна колекція музею – експонати, пов’язані з історією міста, зокрема із засновниками Червонограда і, власне, самого палацу Потоцькими.
Вдалий дебют
Забіг “Червоноградська десятка” найперше порадував хорошою організацією. Вдало дібраний маршрут, який дозволив побачити місто, хороша траса, на якій можна показувати високі результати, перекриття бігового маршруту поліцією. Все це разом зробило свято бігу в Червонограді яскравим і драйвовим. Навіть погода сприяла змаганню, тож у мене залишилися лише позитивні враження.
Та й результат, хоч і не так, як планував, але вдалося покращити. А це вже маленька перемога і мотивація бігати ще більше.
