Відзначати важливі національні дати масовими забігами стає доброю традицією по всьому світу. З одного боку це спосіб гучно нагадати про важливу дату чи відому людину, а з іншого – популяризація бігу. Учасником одного з таких забігів з національним підтекстом я став у польській Познані. Але про все по порядку.
Плануючи власний календар забігів на листопад, я вирішив, що маю взяти участь у двох стартах на 10 кілометрів кожен. Шукав варіанти змагань у різних країнах. Поки переглядав майбутні бігові події у Польщі, випадково натрапив на “Bieg Niepodleglosci” (“Біг за незалежність”), який мали незабаром проводити у Познані.
Я вже чув раніше про змагання з цієї серії – на півмарафоні у Тарчині (місто в центральній Польщі). Там паралельно з півмарафоном пройшов забіг на 10 кілометрів, присвячений відновленню Польської Незалежності (100 років з дня проголошення). І це був один зі стартів, що проводяться під брендом “Bieg Niepodleglosci” по всій території країни. Часто ці бігові події відбуваються паралельно з іншими стартами, але, наприклад, у тих же Варшаві, Вроцлаві й Познані “Біг за незалежність” – окремі самостійні змагання.
Біг під девізом "Я люблю Польщу"
Забіги “Bieg Niepodleglosci” відбуваються постійно вже кілька років. Станом на зараз організатори провели понад 30 подій. Кожне змагання серії проходить під незмінним девізом “Я люблю Польщу” і має на меті активно й у великій компанії відзначати найбільше національне свято країни. А також популяризувати визначні місця й красу природи Польщі.
Програма стартів стандартна – забіг на дистанцію в 10 кілометрів. Учасником забігу може стати будь-хто віком від 15 років. А щоб долучитися могли люди з різним рівнем підготовки, організатори скасували будь-які обмеження по часу проходження дистанції та дозволили учасникам на власний розсуд долати відстань бігом чи ходьбою. До речі в Україні існує подібний аналог забіг приурочених до Дня Незалежності України і має назву “Забіг у вишиванках”.
Особисто мене “Bieg Niepodleglosci” найперше зацікавив масштабом. Участь у всіх подіях серії беруть дуже багато людей – на деяких забігах цифра сягала 25 тисяч. Такою кількістю шанувальників бігу можуть похвалитися далеко не кожні старти.
Реєстрація із сюрпризом
Щоб стати учасником “Bieg Niepodleglosci”, треба пройти стандартну процедуру реєстрації. Я зробив це на сайті biegniepodleglosci.pl. Але після заповнення форми на мене чекав сюрприз: усі системи оплати – польські, тож мешканцеві України оплатити було проблематично.
Вихід із ситуації, яким скористався я – допомога знайомих із Польщі. Вони зареєстрували мене, і я перейшов до пошуку помешкання поблизу місця старту.
Дорога до Познані
Їхати до Познані вирішив через Катовіце (місто на півдні Польщі). Туди я дістався літаком. Щойно приземлився в Катовіце, одразу знайшов автобус, яким доїхав до залізничного вокзалу. Там купив квиток на найближчий потяг до Познані й вирушив у 4-годинну подорож.
Одразу після прибуття в Познань переді мною стояли два першочергові завдання – забрати стартовий номер і поселитися в хостел. Номери на забіг видавали в одному з павільйонів місцевого виставкового центру неподалік вокзалу, тож через 5 хвилин після виходу з потяга я вже був на місці. У мене перевірили документи й вручили стартовий пакет з номером, еко-сумкою, шпильками, номерком для речей, батончиком та футболкою. Колір останньої можна було обрати на місці: білу або червону. На всю процедуру я витратив хвилини дві.
Оскільки до поселення у хостел я ще мав вільний час, то вирушив на прогулянку містом. Тим більше, що місце моєї ночівлі розташоване якраз посередині між вокзалом та місцем старту. Пройшовся центром Познані, завітав у торговий центр “Stary Browar” і вже потім пішов у хостел.
Біг із підтримкою
Зранку, щойно прокинувшись, я зібрав речі й вирушив до місця старту, до якого від мого хостелу йди близко 25 хвилин. Спершу хотів скористатися навігатором, але щойно вийшов на вулицю – відмовився від цієї ідеї. А все тому, що довкола мене люди всі як один були в білих і червоних футболках. І вони точно йшли на “Bieg Niepodleglosci”! Тож не вагаючись я долучився до цієї процесії й пішов до старту.
Там найперше пішов до камери схову. Одразу хочу зазначити, що біля них узагалі не було черги – ні під час здачі речей перед стартом, ні після фінішу. Додавало зручності й те, що камери схову були поділені за стартовими номерами.
Далі було найважливіше – біг. Усіх учасників змагання поділили на сектори, адже стартувати ми мали групами, поступово. За цим уважно стежили волонтери. Тож я пішов шукати сектор зі своєю літерою й займати місце на старті. Вже перед початком традиційно для таких заходів відбулася масова розминка. І звісно ж, пролунав гімн Польщі. А як без нього на “Bieg Niepodleglosci”? Одразу після сектори по черзі почали стартувати.
Маршрут складався з одного кола й пролягав асфальтованими вулицями. Були й кілька невеликих спусків та підйомів. Але попри мальовничі вулиці Познані були й дві речі, які дещо псували змагання. По-перше, по дистанції не було пунктів гідрації. А я чомусь перед стартом не взяв із собою воду. По-друге, дуже багато людей бігли суцільною групою, і це заважало. Часом це навіть нагадувало інтервальний біг: ти то набираєш темп, то стишуєшся, бо ніяк обігнати тих, хто біжить попереду..
Додавала сили та трохи розраджувала шалена підтримка. По маршруту зібралися гості та мешканці Познані, які вітали всіх учасників забігу. А під кінець змагання можна було зустріти й тих бігунів, хто вже фінішував. Вони прогулювалися містом і підтримували тих, хто ще долав свій шлях.
Фініш і дорога додому
Після фінішу, який відбувся у місці старту, я пішов за своєю медаллю. Довелося трохи пройтися, бо нагороди видавали учасникам трохи далі від фінішної лінії. І “конвеєрним” способом. Тут уже без черг не обійшлося. Разом із медаллю я отримав воду й круасан і поволі пішов забирати речі в камері схову.
Відпочив, переодягнувся, зробив кілька фото на пам’ять і почав збиратися на вокзал. Додому мав повертатися прямим автобусом до Києва. Але оскільки до відправлення ще був час, то я зазирнув на парад до Дня Незалежності Польщі, який саме розпочинався. А вже після – додому, шукати нові цікаві забіги та випробовувати свої сили на інших стартах.