Головна » Блог » Повернення у файне місто – “Win Trail Ternopil”

Повернення у файне місто – “Win Trail Ternopil”

10.12.2018 Просмотров:

Зима – не найкраща пора року, аби бігати. Зазвичай в цей проміжок часу більшість змінюють парки та вулички на бігові доріжки в спортзалі. Мені хотілось файно закрити біговий сезон, щоб перейти на більш звичні для зими види спорту, бігова доріжка для цього точно не годилась. В Україні для таких, як я, проводиться декілька забігів на дистанцію близьку до дистанції півмарафону: вони проводяться в Києві (“Йоль”), Полтаві (“Полтавська зима”), Харкові (“Пробіг «Зимі назустріч»”) та, починаючи з цього року, в Тернополі (“Win Trail Ternopil”) та Житомирі (“Житомирські вертикалі”). Київський (“Йоль”) та полтавський (“Полтавська зима”) проводяться в кінці грудня, а харківський, житомирський та тернопільський – на початку. “Полтавську зиму” я взагалі не розглядав, бо він входив до серії забігів від “Нової пошти”, оскільки я в жодному з них не біг, то, мабуть, мені її бігти було б не зовсім цікаво, та й пробігти хочеться усю серію зразу. Спочатку я орієнтувався на “Йоль”. Але в кінці листопада стало зрозуміло, що зима цього року буде сніжною, а з зимовими забігами я знайомим не був, більше того, я навіть не уявляв, що на мене чекає. Тому вирішив вибирати з Житомира, Харкова та Тернополя. Свій вибір я зупинив на: “Win Trail Ternopil” так як відвідавши влітку “Ternopil Half Marathon” і мені сподобалась їх організація. 

Реєстрація

Довго вагатись не довелось. Я відразу зареєструвався на сайті runstyle.net, бо на дистанцію 21 км. був ліміт у 80 чоловік. Це обійшлось мені у 100 грн, додатково я оплатив медаль, вартістю в 110 грн. Наступний крок – дорога. Необхідно було вирішити, як дістатись до Тернополя. Альтернатив потягу не було, тому в суботу потяг №327 повіз мене до Тернополя. Шукати житло я не став, бо навряд чи заснув би – це мав бути мій перший зимовий забіг, тому трішки переживав. Я пішов перевіреним ще літом шляхом та чекав на забіг на вокзалі. Аби цікавіше провести 12 годин вільного часу, я взяв з собою книгу Муракамі «Про що я говорю, коли бігаю». Так як це мав бути мій перший зимовий забіг вигадувати щось нове мені не хотілось, тому на забіг вирішив обрати свій звичайний біговий комплект (штани, футболка, рукавиці, кофта і шапка). Треба було взяти ще баф, та, на жаль, я згадав про нього занадто пізно.

Дорога

Дорога з Києва до Тернополя пройшла за складанням чернетки календаря забігів на 2019 рік та сном, адже в найближчі годин так 30 він у мої плани не входив. Приїхавши у Тернопіль я пішов шукати тепле містечко на вокзалі, де можна було б примоститися та почитати книгу.

Перед виходом з вокзалу до стартового містечка, я вирішив прогулятись вокзалом та пошукати бігунів – в компанії цікавіше йшлось би до старту морозним ранком. Довго шукати мені не довелось: я познайомився з Артемом із Києва. Він за день до забігу брав участь у 23 км на “Житомирських вертикалях”, а сьогодні приїхав на половинку в Тернопіль. Дорога за розмовами про біг пройшла набагато швидше, ніж я очікував. Не враховуючи організаторів, ми прийшли одні з перших. Очікуючи видачу стартових номерів, зі Львова приїхав друг Артема Ігор, так я познайомився і з ним.

Стартове містечко

Стартове містечко розкинули на пагорбі біля місцевої локації “Дальній пляж”, складалось з палаток видачі номерів та камер схову. З одного боку, біля палатки видачі номерів була організована кухня, де готували смачний борщ та глінтвейн. З іншого місце для обігріву. Трохи вище можна було знайти палатку гідрації.  Місце для переодягання розташували трішки в стороні на базі веслувальників. Старт знаходився у самому низу, а фініш на пагорбі. Стартовий пакет складався з упаковки макаронів, номера та реклами. Ми отримали номери та мали ще півтори години до старту, тому вирішили прогулятись по трасі і побачити, що чекає на нас. А чекав на нас досить цікавий маршрут у засніженому лісі з великою кількістю спусків та підйомів. Одразу було помітно, що все досить гарно розмічено, неможливо було заблудитись: кругом були  сигнальні стрічки, таблички та помітки фарбою, куди бігти. Чимось він мені нагадував забіг “Didorivka XC Duathlon, MTB Race & Trail Run”, лиш на більшій дистанції та ліс цього разу був засніжений. Насолодившись трасою ми пішли переодягатись та готуватись до старту.

Забіг

Після того, як пролунав стартовий забіг, на мене, як і на 150 інших учасників, чекало три кола по 7 км. Я розмістився на початку біля Ігоря і разом ми пробігли десь кілометра два. Після того, як мій Runkeeper сказав, що одну милю я пробігаю за 9:48 хвилину, я вирішив трішки пришвидшити темп і вийти на свій звичний темп 7 хвилин на милю. Серед інших моїх помилок, було два найсерйозніших, як я вважаю. Підхід до забігу, як до звичайного шосейного: так, тут і пагорби, і дистанція, і сніг, але пробігти треба було добре, як і усі попередні. Я біг “Didorivka XC Duathlon, MTB Race & Trail Run” і вона мені легко вдалась, тому і вирішив, що й тут має бути не тяжко. Тут все те саме, ну і що, що більша дистанція. Друга помилка – я не повністю усвідомлював важкість та свою підготовку, до цієї дистанції. Точніше усвідомлював, але було вже досить пізно. Перших 6 миль я гарно ішов, подолавши їх за 1:02 години, що досить не погано. На 8 милі чудовий біг закінчився: 9 миля за 15 хвилин, так і  продовжувалось до кінця забігу. Ще кінці першого кола я випив стаканчик чаю, в кінці другого вже підкріпився чаєм, бананом і лимоном. Як і в першому моєму півмарафоні, не могло обійтись без проблем з ногами, тому цього разу все пройшло вже по підготованому сценарію. Проблеми почали проявлятись на 9 милі, а на 10 м’язи вище коліна ніби говорили, що більше бігти не хочуть. Через деякий час стало краще, та оскільки даний забіг йшов шляхом мого першого півмарафону, я вирішив, що зараз ціль стоїть просто пробігти, а не покращувати результат. На третьому колі мені допомогли волонтери з чаєм, коли всі сили були вичерпані. Маршрут мав два невеличких асфальтованих участка, що як на першому, так і на другому колі виявились доречними. Частина маршруту що залишилась, проходила стежками лісу по підйомах та спусках. В кінці кола бігунів чекав сюрприз, точніше підйом. На перших двох колах він долався досить легко, а от на третьому я на нього карапкався, при чому лише тому, що скоро фініш.

Борщ-паті

Багато забігів мають так звану пасту-паті, що проводиться перед забігом. Тут був своєрідний її аналог – борщ-паті після фінішу. На той момент здавалось, це був найсмачніший борщ і бутерброди з баликом, які я їв. Смакота одним словом. А запити це можна було смачним глінтвейном зі смачним печивом.

Враження

Тернопіль – місто, яке вміє дивувати. Точно так, як і під час літнього забігу Ternopil Half Marathon, зимовий забіг Win Ternopil Trail організували на високому рівні. Він подарував багато незабутніх вражень. Відразу стало зрозуміло, що організатори не тільки фанати бігу, але й професіонали тієї справи, що роблять.

  • Плюси
    • організація заходу на висоті;
    • траса хоч і кругова, та прокладена досить якісно;
    • файно промаркована;
    • чудова підтримка як від волонтерів, так і від глядачів;
    • підтримка новачків.
  • Мінуси
    • немає.

Календар інших півмарафонів України можете подивитися в статті: Напівмарафони України

Тернопіль

Тернопіль – місто на заході України, політико-адміністративний, економіко-діловий і культурний центр Тернопільської області. Один з найбільших міст історичних земель Галичина і Поділля. Четвертий за величиною місто Західної України. Розташований на річці Серет. Головна окраса міста, без сумнівів є дивовижне  – озеро. Яке знаходиться прямісінько у центрі міста та являється улюбленим місцем відпочинку місцевих жителів. Біля ставу на пагорбі височіє Церква Воздвиження Чесного Хреста. Головною архітектурною окрасою Тернополя  – Домініканський костел.