Пробіжка з Рембрандтом - "Leiden Marathon"

Пробіжка з Рембрандтом - "Leiden Marathon"

Кожна дорога приносить вносить якісь свої власні корективи у життя того, хто нею крокує.

Довелось мені якось вирушити з Антверпена до Зеленої Гури. Мабуть, чи не кожна людина пішла б легким шляхом: спочатку автобусом до Берліна, а там до Польщі. Але то не для мене. Будь-хто, хто любить бігати, певно, зробив би як я: перш за все при плануванні шляху треба обов’язково перевірити, чи не планується часом дорогою якийсь забіг.

Після недовгих пошуків у Google, я побачив якраз те, що потрібно, – це був Leiden Marathon. Чому він мені одразу ж припав мені до душі? Бо зовсім близько до Лейдена, всього в 30-ти хвилинах, проживає мій друг це з часів університету. Зробити дві приємних справи за один раз завжди приємніше, чи не так?

Реєстрація на забіг (я вибрав дистанцію 21 км) коштувала мені 60 євро – у ціну входить участь, медаль та футболка. Аби доїхати до Лейдена, я мав спочатку дістатись Роттердама, де планувалась пересадка вже до кінцевого пункту.


Leiden Marathon проходить з 1991 року. Заснований Клубом лідерів дорожнього руху Leiden, перші члени якого отримали свій перший досвід марафону в Нью-Йорку. Вони були настільки вражені атмосферою та організацією, що вони взяли нью-йоркський марафон на приклад і вирішили організувати власний. Після того подія щороку стає все цікавішою та більше масштабною.


Мій шлях за стартовим пакетом почався зрання 26 травня. Його я мав отримати в старій церкві, що на Pieterskerkhof. Пакет вміщував в собі маленький рюкзак, стартовий номер та футболку. Трохи прогулявшись містом, я вирушив на зустріч з товаришем.

У день забігу, то була неділя, я прокинувся о 7, випив кави і вирушив до вокзалу, де мене чекала електричка, що мала привезти до Лейдена. Вже всередині складалось враження, що цим потягом крім учасників забігу ніхто не їде. Прибувши, я розпочав пошуки місця старту: задача ця виявилась надлегкою, адже усі пасажири йшли саме туди.

Ось і місце старту. Я переодягнувся та здав речі в камеру зберігання, та відправився займати своє місце безпосередньо на старті. Траса частково пролягла через вулиці міста, а частково околицями. В основному вона була рівнинна, де-не-де траплялись підйоми та спуски. Сам процес бігу виявився не таким складним, як я очікував, адже термометр показував цілих 24 градуси. Станції деградації були організовані на дистанціях 5,5, 11, 15,5 та 18,4 км. В таку спеку були дуже доречні паралонові губки, що роздавали протягом усієї дороги. Окрім звичайних станцій деградації шляхом зустрічались так звані «мобільні» станції поливу. На допомогу приходила й архітектура нідерландських будинків і їх мешканці, що самі поливали спортсменів холодною водою. Часом здавалось навіть, що усі, від найменшого до найстаршого жителя міста, вийшли на невеличкі ґанки, аби поспостерігати за дійством, що відбувається, вболівати, підтримати учасників.

Фініш розташувався біля одного з численних каналів міста. На узбіччях уже традиційно частували смаколиками учасників, де можна було і відпочити після виснажливого двогодинного забігу, а також пофотографуватись.

Усе має свою альфу та омегу, початок і кінець, старт та фініш, проте моїм фінішем не стала арка з відповідним надписом: мене чекав вокзал та потяг, де майже усі були такі як я, бігуни, де усі щасливі їхали додому.

Календар інших бюджетних напівмарафонів Європи можете подивитися в статті: Бюджетні напівмарафони Європи

 

Booking.com
wp_en_300x250