Головна » Блог » Містом енергетиків – “Нетішинський півмарафон “Незалежні люди””

Містом енергетиків – “Нетішинський півмарафон “Незалежні люди””

30.08.2018 Просмотров:

Інформація про забіг:

  • Назва забігу: Нетішинський півмарафон “Незалежні люди”;
  • Місце проведення: м. Нетішин (Україна);
  • Дистанції:  21 км., 10 км., 5 км.;
  • Профіль траси: асфальт;
  • Складність: 1;
  • Сайт:

Літо впевнено йшло до свого кінця, от я і вирішив провести його черговим забігом. Зустрілись ми на півмарафоні у Тернополі, логічно було і завершити півмарафоном. Пишучи статтю про українські півмарафони, я зумів ознайомитись з кожним півмарафоном, що мали провестись на території нашої країни. Я постав перед нелегким вибором: забіг у Одесі чи Нетішині. Обидва вони були організовані у останній літній тиждень та мали дистанцію 21 км. Одеський півмарафон цього літа мав третю редакцію старту, а от Нетішинський проводили вперше, до того ж це взагалі був перший забіг на 21 км. на території Хмельниччини.

Чому я вибрав Нетішинський? Бо знав, що більшість бігунів ринуть до
Одеси, до того ж хотілось підтримати своїх земляків у організації цієї чудової події. Заодно було б непогано подивитись на місто та їх АЕС. У основній дистанції приймали участь приблизно сто чоловік різного віку. Найстаршому, до речі, було 69 років.

До Нетішина я доїхав на автобусі з Красилова (Хмельницька область).
Дорога вкрала у мене приблизно три години. Місто зустріло новобудовами та надзвичайно гарним панно в українському стилі, що дійсно зуміло підняти мені настрій. Першим ділом після прибуття я пішов забрати свій стартовий номер до Netyshin Inovetion Hub. Потім дорога мене повела до готелю «Горинь», аби заселитись. Чому він? Бо в нього дуже зручне розташування, до того ж близько до місця старту забігу. Я розклав речі та трохи відпочив, після чого відправився трішки прогулятись по місту.

Забіг по плану мав розпочатись о 9 годині ранку біля місцевого Будинку Культури. Це був далеко не перший мій забіг, та до сну чомусь не був схильний тоді і доволі рано прокинувся. Я зібрав усі необхідні для бігу речі та не поспішаючи вирушив до місця старту, котре зустріло мене бігунами, що активно готувались до старту. Я переодягнувся та здав речі до камери схову, після чого провів
недовгу розминку, та й почав з нетерпінням чекати на останній старт цього літа.

Організатори забігу сказали вступні речі, та всі бігуни відправились до свого місця старту (крім 21 км були організовані ще 5 та 10 км). Всю ніч лив дощ, та зранку від нього і сліду не залишилось – бігти довелось у спеку, лише інколи щастило сховатись у тіні дерев. Досить цікавим виявився маршрут забігу: він дозволяв повністю насолодитись місцевим краєвидом, гарними храмами, архітектурою та видом на перший та другий блок Хмельницької АЕС.

Дорога вся була асфальтована, зустрічались невеликі підйоми та спуски. Траса мала два розвороти. Волонтери стояли на кожному повороті та розвороті, які вказували, куди далі бігти. Думаю, вони справились з завданням досить добре, хоч і деякі погрішності були. Від цього не застрахований ніхто, як показує практика. Було чимало пунктів, де можна було напитись води, що було дуже доречним, адже спека серйозно мучила. За тиждень до старту я провів п’ять тренувань у повільному темпі. Хоча я сказав би, що переслідував ціль підготуватись до півмарафону. Під час цих тренувань я випробував плогінг. Особливих цілей на цей забіг поставлено не було, головне, за чим я сюди приїхав, – побачити місто та отримати нові емоції.

Спершу я йшов добре, але далі мене застала втома. Вона ніби хотіла нагадати мені про те, що я давно не тренувався. Як завжди мою голову заполонили думки про те, скільки уже можна бігати, чи не пора уже перестати. Час був шукати колегу. Не довго я його шукав, точніше взагалі не шукав – він сам заговорив зі мною. Моїм напарником став хлопець зі Львова, Віктор Гаврилів. Ми говорили декілька кілометрів, після чого розбіглись один за одним: то він за мною біг, то я за ним.

Він фінішував першим, через декілька хвилин зробив це і я. Так і закінчився черговий півмарафон.

Ми відпочивали, чекали нагородження бігунів, обмінювались враженнями від бігу з новими знайомими, що подарував цей напівмарафон, та фотографувались. Через деякий час, коли фінішували усі учасники, розпочалось нагородження. Цей момент став цікавим для мене: зазвичай фінішери отримують свої винагороди одразу по факту фінішу, а в цей раз організатори зібрали усіх на сцені, де провели нагородження. Досить незвично, та це і є ізюминка невеликих забігів: не лише переможці, а й усі учасники стали частинкою свята.

По завершенню я відправився до готелю, аби збирати речі та їхати додому. На зупинці я знову зустрів Світлану Маковоз, яка виборола друге місце. Поспілкувавшись з нею, я сів до автобуса.

Тепер уже офіційно можна сказати, що літній сезон успішно закрито у чудовому забігові, що приніс справжнє море приємних вражень.

Календар інших напівмарафонів України можете подивитися в статті: Напівмарафони України

 

Нетішин

Нетішин – місто в Хмельницькій області України. Перша згадка про місто відноситься до 1542 року. Через місто протікає річка Горинь. Серед старовинних пам’яток, які збереглися в Нетішині і зацікавлять туристів – водяний млин, раніше процвітаюча, а тепер занедбана. На території міста розташована знаменита Хмельницька АЕС. Тому гостям міста неодмінно побачити її своїми очима. Не дивлячись на велику кількість підприємств, місто дуже зелене – тут є парки, озера, а вечорами можна відпочивати в кафе.