Чемпіонат з півмарафону в Польщі - "Piła Półmaraton"

Чемпіонат з півмарафону в Польщі - "Piła Półmaraton"

Той, хто читає мої замітки про біг, вже напевне в курсі, яка пригода зі мною трапилась свого часу в Валбжиху, та її наслідки трохи перенеслись на чергову мою поїздку до Польщі, але все по порядку.

“Piła Półmaraton”, так би мовити, один з тих польських півмарафонів, що має міжнародне визнання. Траса півмарафону має статуси таких організацій, як AIMS, IAAF, PZLA. Тому я навіть не мав інших варіантів, який буде мій п’ятий півмарафон на шляху до Корони Польських Півмарафонів. Вибір був очевидним – це мав бути саме “Piła Półmaraton”.

Реєстрація

Реєстрація відбувається на сайті півмарафону, де потрібно вказати свої контактні дані (ПІБ, номер телефону, email) та за бажанням розмір футболки, після чого оплатити стартовий пакет.

Дорога та місто

Добиратись до місця старту вирішив через Варшаву. Летіти мені довелось в п’ятницю, хоча календар і стверджував, що, було 6 число, а не 13, та у мене склалось таке враження, що все-таки це була “п’ятниця 13”. Зранку готуючи свій рюкзак до подорожі, виявилось, що страховка залишилась у Польщі в Валбжиху. Пошук в квартирі результату звісно ж не дав ніякого, а робити нову часу вже не було, тому довелось летіти без неї та надіятись, що про неї забудуть запитати при перетині кордону.

Оскільки в більш зручному для мене аеропорту “Київ” відбувався ремонт злітної смуги, то Київ довелось залишати через “Бориспіль”, та й летіти прийшлось у аеропорт “Модлін”, що під Варшавою.

Не можу сказати, що аеропорт “Модлін” залишив у мене позитивне враження. Все ж з варшавських аеропортів більшу перевагу надаю аеропорту “Шопену” в силу його зручності. Проблеми, як дістатись з  “Модліна” (автобус – потяг) до Варшави не було,  чого не можна сказати про зворотню дорогу. “ModlinBus” з 23:30 – 05:00 не курсує, до того ж сама залізнична станція “Модлін” з 00:00 – 05:00 закривається, а усіх пасажирів, що на ній знаходяться, просять покинути територію вокзалу. Аеропорт “Шопена” знаходиться в самій Варшаві, тому подібних проблем, як його дістатись просто не виникає.

Найцікавіше на мене чекало в зоні митного контролю у Польщі. Моє переживання з приводу страховки було не даремним: прикордонник почав завалювати мене різного роду питаннями (ціль приїзду, куди прямую, надовго прилетів) та перевіряти різні документи (квитки назад, місце проживання, наявність коштів). В моїй
голові весь час крутилась тільки одна думка: “Не питай про страховку”, тому особливо не міг перестати нервувати, прикордонник же робив усе, аби дізнатись причину чому я нервую.

Все ж після досить довгого спілкування з прикордонником свій черговий штамп був отриманий і можна було видихнути  з полегшенням, одразу як тільки залишив стійку митного контролю. Далі ж моя дорога лежала до міста Піли.

Поселення у готель розпочиналось об 14:00, а видача стартових пакетів об 15:00, тому я вирішив трохи познайомитись з містом. Забудова міста має сучасний вид. Google мені підказав відвідати колишнє залізничне депо, куди я відправився відразу після того, як зійшов з потяга. Даний промисловий об’єкт знаходився недалеко від вокзалу. Та, чесно кажучи, цікаво мені не було: по-перше, він був огороджений забором, по-друге, знаходився на території діючого депо.

Після чого не поспішаючи вирушив у напрямку свого готелю паралельно насолоджуючись навколишніми парками та самим містом. Трохи відпочивши у номері від дороги та дочекавшись  приїзду Сергія, який мав прибути в Пілу біля 17 години та зустрівшись з ним, ми відправились за своїми стартовими пакетами. Їх видача відбувалась в спортивному залі однієї із шкіл, після чого можна було відвідати паста паті на території школи з 17:00 до 19:00. Закінчивши свої бігові справи, ми відправились на вечірню прогулянку містом.

Біг

Півмарафон стартував об 11 годині. Його маршрут складається з одного кола, яке кружляє територією міста та маршрут якого є повністю асфальтованим. Що ж з приводу самого старту, разом з Сергієм ми запланували стартувати біля плейсмейкера на 1:40. Хоча я хотів більше на 1:45, але були лиш 1:40 та 1:50. Що ж, чому б не спробувати знову пробігтись за 1:40.

“Piła Półmaraton” мав суттєву особливість для мене: це першим забігом, де я контролював свій біг по пульсу, а не по швидкості, як було в усіх попередніх стартах до цього. Старт півмарафону можна назвати вдалим, та чим ближче я був до позначки 10 км, тим ближче мій пульс підбирався до позначки в 180 ударів. Тоді я вирішив, що прийшов час щось з цим робити, аби якось його зменшити.

Друга ж половина півмарафону в основному пройшла в моїй боротьбі з пульсом, а точніше спочатку ми з ним розганялись до 177 ударів, після чого сповільнювались до 130-150 ударів. Це більше нагадувало якісь інтервали, а не біг. Але пульс в 180 ударів і більше мене не на жарт лякав. Що ж, все було не так, як хотілось, ми хоча б рухались у напрямку фінішу.

Враження

“Piła Półmaraton”, як і хотілось, залишив по собі позитивні спогади. Чудова організація, гарна підтримка на трасі.

Що ж з мого боку, забіг, як і свого часу “Kelty Goverla Race”, відкрив нову сторінку в моїй біговій історії, а точніше нові гаджети, що я використовував у процесі бігу. Коли раніше я оперував тільки своєю швидкістю, було приємно зменшувати час долання кілометрів. Та зараз одним з ключових показників став і пульс. Коли ти бачиш, що з ним не все добре, це викликає тривогу. “Piła Półmaraton” досить гарно продемонстрував, що прийшов час розбиратись в аспектах бігу по пульсу.

Booking.com
wp_en_300x250