Неоднозначні враження - Марафон "Наш Краматорськ"

Неоднозначні враження - Марафон "Наш Краматорськ"

Після свого першого марафону у Копенгагені, прийшов час приглядатись до український марафонів. Добре, що в Україні їх близько 10 у різних частинах країни, тому вибирати було з чого. Найбільше мою увагу привернули осінні старти у Дніпрі, Києві, Білій Церкві, Ізмаїлі, Краматорську та Енергодарі тепер розумієте, чому було з чого вибирати?

Топові українські марафони, що проходили у Києві та Білій Церкві, я одразу не розглядав. Причина того – “Wizz Air Kyiv City Marathon” входить у “Run Ukraine Running League”, яку планую повністю пробігти у наступному році. “Білоцерківський марафон” теж не дуже хотілось бігти першим з українських марафонів.  Врешті решт я зупинився на Краматорську. Головна його перевага – участь безкоштовна. Та й розпочати своє знайомство з українськими марафонами хотілось з якогось не дуже відомого.

Якщо до свого першого марафону я готувався систематично, то в цей раз особливих тренувань не планував. До того ж з серпня вже встиг взяти участь у трьох півмарафонах, одному 10-ти кілометровому забігові та мав декілька пробіжок по парку. Марафон “Наш Краматорськ” безкоштовний, має кругову трасу без ніяких особливостей та крутих підйомів, тому було вирішено просто перевірити свій організм на те, як йому зайде такий старт без достатньої підготовки. Ну і до самої дистанції у 42 кілометри, поки що тільки приміряюсь –  ніякого поспіху не роблю, тому якихось собі цілей поки що не ставлю на марафонській дистанції.

Реєстрація

Реєстрація відбувалась на сайті athletic-events.com у звичному режимі: потрібно вказати свої дані, при бажанні можна було купити футболку марафону.

Знайомство з містом

Приїхати у Краматорськ вирішив уранці за день до старту, аби забрати стартовий номер та ознайомитись з містом. Прогулянка розпочалась з вокзалу та привокзальної площі  – перше враження виявилось приємним. Місто здалось охайним та більш – менш чистим, хоч і потім виявилось, що перше враження все ж мене ввело в оману. Чим більше я почав поглиблюватись у місто, тим більше картинка змінювалась у гіршу сторону. Хоча у центральній частині міста все поверталось знову у нормальне русло. Центральна площа, де усі ми мали стартувати, була досить таки файною. Посередині, як і в більшості міст, знаходиться міська рада, навпроти – два досить миловидних будинка.

Біг

Трохи прогулявшись центральною площею міста, вирушив у напрямку стартового містечка, у якому видавали стартові номери, видача яких була запланована на 10-ту годину. Аби отримати свій стартовий пакет, потрібно заповнити заяву, оплатити страховку, назвати свій номер та показати документи, які підтверджують особу. Після чого неспішно відправився до хостелу, з ціллю набратись сил перед марафоном. Там до мене приєднався Володимир Ковбасюк, який теж приїхав на забіг але приймав участь в 5-ти кілометрову забігові.

Старт марафону був запланований на суботній ранок, тому прокинувшись ми одразу відправились до місця старту. На центральній площі вже починали збиратись бігуни та готуватись кожен до своєї дистанції. На дистанцію 42 кілометри зібралось приблизно 100 учасників, найбільше ж учасників зібрала дистанція  5 кілометрів – 1010 бігуна. Учасники ж марафону, півмарафону та 30-ти кілометрового забігу стартували разом о 10 годині.

Траса марафону, хоч і була круговою, але долалась досить з легкістю, як на мене. Перша частина кола мала пологий спуск, а от друга – пологий підйом. Коло мало декілька пунктів гідрації (вода, банани та яблука): два на самій трасі та один після старту.

Сам марафон розпочався добре, перша його частина промайнула швидко.

Після 25-го кілометра я вирішив підживитись напоєм  “Coca Cola” оскільки почав відчувати, що на воді довго бігти не зможу. На трасі було організовано декілька площадок з вболівальниками, які підбадьорювали своєю енергією. Цього разу мені трохи повезло, адже на початку кожного нового кола у мене був власний вболівальник – Володимир Ковбасюк. Який наповнював мене силами та мотивацією рухатись далі кожного разу коли пробігав повз нього.

 

До 30-го кілометра марафон долався досить таки легко. Якщо половинку я подолав за 1 годину 58 хвилин, 30 кілометрів – за 3 години 01 хвилину. Основні ж проблеми почали виникати з лівим коліном після 30 кілометра. До 35-го кілометра ще більш-менш виходило тримати хоч якийсь темп, то далі довелось переходити на крок: коліно занадто сильно давало про себе знати. Організм був сильно виснажений, бігти на воді та фруктах організм вже не дуже і хотів. Можна сказати, він почав благати про якийсь ізотонік.

Останнє коло узагалі відбило якесь бажання бігти. Коли я його долав (а це вже більше 4 годин бігу), траса раптово почала згортатись, що само собою внесло дезорієнтацію в настрій. Почало виникати питання: «А чи варто далі бігти?». Все ж бігти я продовжив, та на деяких відрізках траси біля мене вже почали проноситись автомобілі на швидкості, так як для них вже відкрили рух. Фінішну лінію я перетнув після 4 годин 40 хвилин бігу.

Враження

Як саме місто Краматорськ, так і марафон залишили за собою неоднозначні враження.

Розпочнемо з міста. Якщо гуляти його центральною частиною та привокзальною площею, місто чисте, охайне та з абсолютно новими дорогами. Але як тільки ти розпочинаєш поглиблюватись у місто, все змінюється на протилежне. Наприклад, дороги повністю відновлені і видно, що капітально відремонтовані, та на них ще немає ніякої розмітки, тротуари теж в жахливому стані, велодоріжок немає, хоча по місту їздить багато велосипедистів. Для мене дивно було таке бачити. Чому одразу, коли робили дорогу, враховували тільки автомобілі, а про пішоходів та велосипедистів забули зовсім. Чи вони містом просто не переміщаються? Цікава особливість: ти можеш йти по тротуару, який раптово обривається, після чого тобі доводиться йти
протоптаною стежиною, коли збоку лежить повністю відремонтована дорога.

Та було і трохи позитиву, точніше поліція. Було неочікувано, що вони на вокзалі штрафують курців, які палять у не відведених для цього місцях. Таке рідко можна зустріти на вокзалах України. І тут я мав усі шанси, аби отримати цей штраф.

Те ж саме можна сказати про забіг. Почну з хорошого. Загалом організація не була поганою: присутні добре налагоджені точки з вболівальниками, достатньо води та фруктів. Вдала вибрана сама траса для бігу, не дивлячись на те, що вона кругова, та досить гарна була підтримка волонтерів.

Та і негативного немало було. По-перше, найбільші дистанції стартували останніми, хоча було б логічніше зробити навпаки (спочатку 42, 21 та 30 км, тільки після яких 5 км). Так і сам забіг закінчився раніше, якщо перекриття вулиць було досить критичним, старт великих дистанцій мав бути організованим на 8-му чи 9-ту годину, але аж ніяк не на 10-ту. По-друге, після 4-ї години бігу почалось згортання траси, що взагалі зіпсувало настрій. Мало того, що почали її збирати, так ще й відкрили для транспорту – те, чого не вистачало для повного щастя.

Що я можу сказати від себе? Складалось таке враження, що марафон організували для перших 10 учасників-марфонців, так як в регламенті ані слова не написано, що траса збирається після четвертої години. Там же вказано, що ліміт подолання дистанції складає 6 годин, а це означає, що траса повинна функціонувати 6 годин. Якщо там усі бігуни справляються за 3 чи 5 годин, то вона повинна збиратись після того, як конкретні точки подолав останній учасник. Я б ще зрозумів, аби останні учасники не вписались у часовий ліміт, але коли її збирають перед тобою, це абсолютно відбиває бажання продовжувати бігти.

Підсумовуючи можу сказати, що марафон “Наш Краматорськ” залишив двоякі відчуття. Але таке нерідко буває на невеликих українських стартах. Не можу сказати, що я до такого звик, але треба бути готовим до своєрідних «родзинок».

Booking.com
wp_en_300x250