В гостях у данів -  "Copenhagen Marathon"

В гостях у данів - "Copenhagen Marathon"

Захопленню бігом останні два роки відводжу почесне місце в своєму житті. Весь цей час я помалу, не кваплячись йшов маленькими сходинками до чергової цілі – пробігти марафон.

Підготовка розпочалась ще у далекому лютому місяці: тренувався та брав участь у змаганнях, що цікавили мене. Свій біговий календар 2019 року старався спланувати  так, щоб пік тренувань та забігів припадав на квітень та початок травня. Так і вийшло: у цей час я пробіг три півмарафона (Познані, Славутичі та Білостоці), один забіг на 11 км у Броварах та 30 км. у Харкові. Останній був найважливішим перед марафоном, бо він мав показати, як мій організм реагуватиме на більші навантаження.

Хоч спочатку я хотів зупинитись на “Prague Marathon”, але його старт співпадав з “Białystok Half Marathon”. Проблема заключалась у тому, що цього року поставив собі за мету пробігти “Корони Польських Півмарафонів”, а “Białystok Half Marathon” входив до списку даної серії. Подумавши місяць, перевагу надав все таки “Białystok Half Marathon” і після чого почав придивлятись до інших марафонів у травні.

Мою ж увагу привернули два скандинавських марафони в Стокгольмі та Копенгагені. Оскільки я досить давно хотів відвідати Данію, зупинився на “Copenhagen Marathon”. До того ж, там був ювілейний 40 старт та  цікавий маршрут.

Реєстрація

Зареєструватись на марафон можна було на сторінці марафону: http://cphmarathon.com. Там потрібно було заповнити свої дані (П.І.Б.; країну; контактні дані; якщо був досвід у марафонах, приблизний час, за який збираєшся пробігти 42 км). Там же можна було вибрати розмір футболки. Після оплати стартового внеску система у автоматичному режимі присвоює стартовий номер. Маршрут марафону проходив в одне коло центральними та прилеглими вуличками Копенгагену, проходячи біля основних архітектурних пам’ятників данської столиці.

Стартові пакети можна було забрати в п’ятницю, суботу та в неділю безпосередньо перед стартом марафону.

Після оплати стартового номеру, ознайомлення з маршрутом марафону настав час планувати саму подорож, тобто купляти квитки на літак та бронювати житло. Летіти в Копенгаген я вирішив в п’ятницю ввечері для того, аби мати суботу вільною та трохи познайомитись з містом, відвідати Sport Expo та завчасно забрати стартовий пакет.

Біг

Прилетівши в Копенгаген в п’ятницю ввечері, мій шлях лежав з аеропорту в напрямку місця проживання, а паралельно вирішив насолодитись прогулянкою вечірнім Копенгагеном та трішки познайомитись містом.

Головним завданням суботи було забрати стартовий номер, тому з самого ранечку вирушив за ним. Видача відбувалася на території спортивного комплексу “Sparta Hallen”, де також відбувались Sport Expo, дитячі забіги. Для отримання завітного стартового пакету потрібно мати свій паспорт та сертифікат учасника, який приходив на пошту після реєстрації на марафон.

Перша половина суботи пролинула за отриманням стартового пакету та ознайомленням з Sport Expo. Останню добре організували: крім вже звичних спортивних товарів та екіпіровки, досить було багато представлено цікавої інформації про різні світові марафони.

Після того як з підготовкою до марафону було закінчено настав час прогулянки містом, невеликої вечірньої пробіжки та відпочинку перед марафоном.

Бігти ж марафон я вирішив лише з водою та ізотоніками без гелів, тому звечора закупився ними в місцевому супермаркеті.

Недільний ранок порадував непоганою погодою. Особливо зранку, коли небо над містом було пасмурне та все вказувало на можливий дощ. Це не могло не тішити, бо в спеку бігти не дуже хотілось.

Стартове містечко розкинули на набережній на острові Брюгге. Тут же можна було скористатись камерами схову, отримати стартові номери, переодягнутись. З самого ранку тут починали збиратись бігуни, чим ближче до старту, тим їх ставало все більше та більше. Хтось переодягався, хтось розминався перед марафоном, а хтось милувався краєвидами Копенгагену, який відкривався з набережної.

Всі учасники марафону були поділені на сектори відповідно до свого часу подолання марафонської дистанції. Свій час марафонець міг самостійно обрати перед стартом на відміну від польських забігів, де учасник має обов’язково стартувати в тій групі, яку вибрав при реєстрації. Стартові номери у всіх були однакові і не поділялись на сектори за кольорами. А бігун сам перед стартом обирав, у якому секторі та на який час хоче бігти.

Марафон стартував о 9:30. Учасники поступово починали бігти однією суцільною масою, що знову не дуже було зручно на початку марафону. Для себе я обрав плейсмейкерів на час 4 години 10 хвилин та старався їх триматись.

Перша половинка марафону далась досить легко, біглось комфортно. По-перше, траса майже всюди рівнинна, налічувала всього декілька підйомів. По-друге, було пасмурно, прояснюватись почало ближче до 12 години дня.

Пунктами гідрації користувався постійно, як тільки їх зустрічав на своєму шляху. Першу частину марафону я старався триматись плейсмейкерів. За 2 години 2 хвилини я здолав першу половинку траси. Рух до фінішу проходив добре. Друга ж частина марафону розпочиналась під дуже гарною аркою, що сповіщала бігунам, що половину дистанції пройдено.

Наступна психологічна межа після позначки 21 км для мене становила 19 миль. Чому саме ця позначка? В основному через те, що дистанцію в 30 км я вже долав під час “Easter run” в Харькові та знав приблизний час її проходження та, що під час подолання цієї дистанції не зустрінусь з ніякими проблемами.

Одним з головних випробувань крім самої позначки 42 км, фізичного та психологічного навантаження був підйом на 15 милі, який вів на естакаду. Тут навіть більше зіграла психологія. Доречний став досвід отриманий під час того ж “Kharkiv Half Marathon”, коли ти тільки вибіг на один пагорб, а тебе вже чекає спуск та новий. Ще один такий підйом не дуже хотілось долати на своєму шляху.
Другу психологічну позначку в 19 миль я здолав за 3 години та 10 хвилин, що знову таки непогано – в Копенгагені потратив на 1 хвилину довше, чим в Харкові. Біг в сторону фініша проходив в запланованому ритмі. Час проходження дистанції мав складати 4:10 – 4:20, бо однієї години повністю вистачило б на подолання 7 миль маршруту. Хоча це всього теоретичні розрахунки, які не завжди збігаються з тим, що відбувається на практиці. Чим ближче був до фінішу, тим більше зустрічав на узбіччі бігунів, яких парамедики приводили в нормальний стан, і тим повільніше починав я бігти.
Останні 7 миль вже можна було охарактеризувати як біг від одної станції гідрації до іншої, де можна було хоч трішки випити води, ізотоніку та на деяких з’їсти банан чи апельсин. Це трохи відволікало від втоми. За ці 7 миль я запихав у себе все підряд, що тільки зустрічав по дорозі: від піци, якою пригощали датчани, до redbull. Приблизно на 39-40 км я розпочав економити сили, хоча тут важко було їх знайти, що б зробити останній ривок, який мав занести мене за фінішну лінію.
Перед фінішем на бігунів чекав сюрприз: невеличкий підйом на міст. Коли він з’явився на горизонті, в голові зразу майнула думка: “тільки не підйом, хоч він і невеликий, але бігти на нього я не хочу”. Поки моя голова була у роздумах, мої ноги не кваплячись підводили до нього. Це було останнє випробування, після якого спуск і фінішна пряма.
На узбіччі дороги стояли вболівальники, додавали сили для бігу. Від цієї атмосфери та думок, що ще трішки і ти побачиш заповітне слово “Фініш”, сили не зрозуміло звідки з’явилися самі.
Після 4 години 48 хвилин бігу та подолання 42 км мої ноги мене все таки донесли до заповітної арки з написом “Фініш”. Там мене чекало відновлення сил смачними фруктами, гарячим шоколадом, колою, випічкою. А головне – можна було перевести подих і вже цього дня нікуди не бігти.

Враження

Перший мій марафон повністю виправдав всі очікування. Він подарував чудові емоції, як від самого бігу так і від атмосфери, яка на ньому панувала. Було надзвичайно приємно пробігати біля посольства України в Данії, де було чутно українців. Прапор рідної країни надихав особливо на другому колі, коли вже дуже виснажений і шукаєш хоч якісь позитивні моменти, аби рухатись далі. Дуже добре продумана траса повз основних архітектурних пам’яток Копенгагену, всю трасу супроводжує шалена підтримка жителів та гостей міста. Після фінішу на всіх учасників чекає дуже багато різних смаколиків для відновлення сил, а також масаж та душ. Завданням на цей марафон було в першу чергу пробігти його без травм, щоб він не став останнім.

На початку і хотілось пробігти чим краще і фінішувати в діапазоні 4:10 – 4:20, але вже в процесі це відходить на задній план і планка уже знижується до 5 годин – головне, що б не було травми.
“Copenhagen Marathon” вивів мене на новий рівень розвитку як бігуна, тому у найближчі півтора року марафони займуть своє місце в моєму біговому календарі.

Booking.com
wp_en_300x250