Головна » Блог » В гостях у Потоцьких – “Червоноградська десятка”

В гостях у Потоцьких – “Червоноградська десятка”

17.10.2019 Просмотров:

Цього річне літо мені пощастило зустріти на півмарафоні в містечку Ковелі. Тому я вирішив не змінювати курс та привітатись з осінню на якомусь цікавому забігові.

Цього разу вирішив придивитись до невеличких дистанцій у 10 км, головна ж умова – місто проведення мало бути невідвідуваним мною раніше, а також що б не потрібно було далеко їхати. свій вибір я зупинив на Червонограді та його “Червоноградській десятці”.

Реєстрація

Реєстрація на забіг “Червоноградська десятка” відбувається на сайті runstyle.net. Сама ж реєстрація відбувалась стандартно. Заповнити форму своїми даними, оплатити стартовий внесок після чого учаснику буде присвоєний стартовий номер.

Дорога

Добиратись з Києва до Червонограду вирішив потягом 142П (Бахмут — Львів) – єдиним прямим потягом до Червонограду. Щось про нього казати, думаю, навряд чи потрібно, як і порівнювати рухомий склад “Укрзалізниці”, польської “Intercity pkp” чи голландської “Nederlandse Spoorwegen”. Але якщо Ви хочете
дізнатись, як чиновники даної компанії відносяться до своїх клієнтів, Вам неодмінно потрібно скористатись послугами “Укрзалізниці” – вигляд та стан більшості потягів навряд чи підходить для перевезення людей. Та це більше відноситься до наших чиновників, які “поважають” своїх громадян та продовжують возити людей у тих вагонах.

Зазвичай знайомство з кожним новим містом для мене починається з вокзалу. Цього разу це – залізничний вокзал Червонограду, на перон якого мені, як не дивно, вдалось ступити після 13 годин перебування в бані. Вокзальна будівля мала досить сучасний та незвичайний вид, а головне була доволі чиста.

Біг

Видачу стартових пакетів було заплановано на 7 годину, а старт – на 9 годину на Вічевій площі. Трохи вбивши часу на вокзалі, я відправився у напрямку стартового містека, попутно знайомлячись з містом та його вуличками.

Архітектура виглядає цікаво: багато 2-, 3- та 5-типоверхових будиночків. У мене у голові відразу виникло порівняння з польським Валбжихом, так як обидва міста – шахтарські містечка. Але є одна суттєва відмінність – Валбжих хоче зберегти свою архітектуру, тоді як у Червонограді її навпаки руйнують. В Червонограді на будинках 50-тих років будівництва можна зустріти балкони обшиті вагонкою, а подекуди і взагалі вони виросли у декілька разів від свого початкового розміру. Та Червоноград місто українське, а паплюження старих
будинків у нас зустрічається дуже часто – про автентичність таких будинків особливо ніхто не переймається.

Що ж, повернемось до забігу. Його маршрут повністю асфальтований та пролягає територією міста одним колом. Старт та фініш були розміщені на Вічевій площі.

Цікава особливість – на забігові були присутні плейсмейкери. Для себе я вирішив спробувати пробігти коло на час 40 хвилин. Чим ближче до старту, тим більше площа ставала живішою, на ній більше з’являлось бігунів, які готувались до початку випробування.

О 9 годині відбувся старт “Червоноградської десятки”. Я старався триматись плейсмейкара на 40 хвилин, але довго протриматись мені не вдалось: після 4 км помалу почав відставати. Після 5 км у голові з’являлись думки, що я у черговий раз переоцінив свої сили. Це засмучувало, та гонка, як не крути, продовжувалась, а свій результат на 10 км все ж хоч трохи хотілось покращити. Тому останні кілометри я старався якось цього досягти. Як показали результати перетину фінішної лінії, мені все ж вдалось вирвати декілька хвилин.

Після фінішу на учасників чекав досить смачнючий куліш та чай, а також холодний душ від місцевих рятувальників, що виявилось дуже доречним.

До потяга залишалось чимало часу, тому я почав шукати, що цікавго ще є в Червонограді. На допомогу прийшов всезнаючий Google та порадив мені відвідати Кристинопольський палац. Перевівши подих від бігу, я вирушив у напрямку палацу. Перше враження, чесно кажучи, радужним назвати не можна: своїм зовнішнім виглядом він більше нагадував чергову занедбану історичну пам’ятку архітектури, яких на території України досить багато. Та пізніше все виявилось не так і погано.

Виявилось, що в палаці працює музей, куди я записався на екскурсію. В середині все виглядало дуже гарно та доглянутим, екскурсовод мене познайомив з історією палацу, міста та його власниками. Основну колекцію музею складають експонати, що пов’язані з історією міста та засновників міста та палацу сім’єю Потоцьких.

Враження

“Червоноградська десятка” залишив хороші враження. Була і гарна продумана організація, і цікавий маршрут. Мені хоч і не так, як хотілось, але все-таки вдалось покращити трохи свій результат на дистанції 10 км. Так само, як і під час Ковельського півмарафону, порадувала своєю роботою поліція: було повністю перекрито біговий маршрут.

Саме місто чисте та гарненьке, а наявність двох соборів та палацу додає йому принади для відвідування.

Дистанции

Дистанція

10 км.

Стартовий внесок

від 300 грн.

Ліміт часу

1 година 20 хвилин

Учасників

167

Вік учасників

16 - 90

Мій час

00:49:37

Історія

Червоноград приєднався до бігових міст України в 2017 році, де вулички міста уперше приймали учасників забігу “Червоноградська десятка”. В 2019 році відбулась його третя редакція. І з кожним роком кількість учасників забігу тільки зростає. За своє недовгу історію він отримав досить гарну, швидкісну та сертифіковану трасу, яка дарує його учасникам досить гарні та позитивні емоції.

Стартовий пакет

Стартовий пакет для учасників включав у себе: стартовий номер учасника, чіп, камери схову. Свої стартові пакети учасники  могли забрати в день проведення події на території стартового містечка  за декілька годин перед початком забігу.

Пункти харчування

Для дистанції 10 км. пункт гідрації на трасі був один і розміщувався на дистанції 5 км.. Плюс на фініші на учасників чекав смачний куліш.

Допуск до забігу

Для участі в забігові потрібно було пред’явити: посвідчення особи, що підтверджує вік учасника (обов’язково для всіх учасників).

Червоноград

Червоноград – центр гірничодобувної промисловості Львівсько-Волинського вугільного басейну. Місто засноване в 1692 році гетьманом великим коронним Феліксом-Казимиром Потоцьким, назване Кристинополем за іменем дружини засновника — Кристини. Внук його — воєвода руський Франц Салезій Потоцький (1700—1772) побудував палац і заснував монастир Василіян (барокова церква св. Юра). Франц Потоцький тримав в Кристинополі постійний козацький полк (300 чол.). Найбільший розквіт міста припав на часи володіння ним Франциска-Салезiя Потоцького (1724—1772), який зробив Кристинопіль своєю головною резиденцією.

За договором між СРСР і Польщею від 15 лютого 1951 Кристинопіль передали до складу Забузького району Львівської області УРСР, а в листопаді 1951 перейменували на Червоноград.